Воздвиження Хреста Господнього

Сьогоднішній празник закликає нас задуматися над тим, що для нас означають страждання та смерть нашого Спасителя. Сама ж історія виникнення цього свята відноситься до 326 року нашої ери, проте, якою б древньою вона не була, сьогодні ця історія торкається глибин нашого серця, уособлює стан нашої душі та наше відношення до святині.

Після того, як Єрусалим, в 70 роках нашої ери, як було пророковано Ісусом: «Істинно кажу вам: Не лишиться тут камінь на камені, який не був би перевернений» (Мт. 24:2), був захоплений поганами та зруйнований, всі місця, пов’язані із подіями євангельської історії, були сплюндровані та осквернені. На тих місцях, де страждав Спаситель, де Він воскрес, були збудовані поганські капища, самі ж ці місця були засипані сміттям.

Чи не це ж саме відбувається сьогодні в наших життях, з нашими душами? Ми, ніби і маємо віру, ніби і знаємо про життя святих, ніби і читаємо євангельські події, ніби і знаємо щось про Бога, про віру, надію та любов. Але, що ми творимо в нашому повсякденному житті? Як часто ми засипаємо наші знання, нашу віру сміттям пустослів’я, суєтності, образ, зневаг, засипаємо сміттям чисельних гріхів. Засипавши все це, ми забуваємо про Того, Хто мав би панувати у нашому житті, Кому ми мали б поклонятися, за Ким би мали іти. Більш того, на цих повсякденних, суєтних, гріховних звичках ми будуємо громіздкі капища – капища своєї гордості, егоїзму, самолюбства. І в своєму житті ми нібито із Богом, але, насправді, живемо без Нього.

В історії Христової Церкви все символічне та має своє духовне значення та цінність. Подумаймо тільки: минуло чотири століття, поки благочестива цариця Олена вирішила віднайти та відновити всі святі для християн місця. І розпочалися розкопки, і відновилися пошуки святинь для християн. Тоді ж був знайдений Хрест Господній – такий дорогий для усіх християн.

 Ми із вами також повинні вчинити такий духовний подвиг, щоби у нашій душі віднайти спасительний та животворний Христовий Хрест; відкопати його серед наших гріхів, серед нашої байдужості та духовної черствості.

 Здається, увесь світ, не дивлячись на те, що Христос прийшов для спасіння людей, продовжує жити так, ніби цієї події ніколи не існувало, ніби не було ніколи приходу Ісуса, ніби Він ніколи не страждав за кожного із нас. Люди продовжують надіятися на свій розум, вираховують кожен крок свого життя, вибудовують мрії та сподівання. Скільки ж у світі було мудреців, котрі подавали свої рецепти щастя, скільки було різноманітних способів, щоби людина відчула себе справжньою щасливою людиною. Проте всі вони розбиваються у скелю наших випробувань та розчарувань.

Христос, прийшовши у наш світ, не приносить якихось сподівань та надій на легке життя, але смиренно приймає страждання та хрест. І саме ці страждання, і ця смерть на хресті стали єдиним спасінням для людини. Тому кожному із нас слід іти за Спасителем, Котрий заради нашого спасіння прийшов у цей світ, перетерпів смерть, воскрес – і нас воскресить до життя вічного.

Вам також має сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *