Це Син мій любий, що його я вподобав

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.

Цими звичними для нас словами в храмі починається кожна проповідь. В них міститься істина про тайну Пресвятої Трійці, істина, котра була закрита від людства до приходу у світ Господа Ісуса Христа. Вперше ця тайна привідкрилася під час Хрещення Господнього, котре ми сьогодні згадуємо. Цей празник справедливо називають ще Богоявленням, тому що під час Хрещення Бог показав людям образ Свого буття. Про це євангелист Матей пише так: “Тоді прибув Ісус із Галилеї на Йордан до Йоана, щоб христитися від нього; але Йоан спротивлявся йому, кажучи: “Мені самому треба христитися в тебе, а ти приходиш до мене?” (Мт. 2,13-14).


Із Євангельських читань, які читаються в дні навечір’я Богоявлення ми знаємо, що Йоан Хреститель хрестив всіх, хто до нього приходив: і простих людей, і знатних, і навіть книжників та фарисеїв, котрі вважалися вчителями і праведниками, але відчували, що насправді вони також грішні. Господь наш Ісус Христос бажав до кінця виконати закон і відчути все те, що відчував кожен ізраїльтянин, він також прийшов, щоб хреститися.

Господь наш Ісус Христос приходить на Йордан і бачить там незвичного пророка і подвижника – Йоана Хрестителя, одітого в одежу із верблюжого волосу і виснаженого постом до такої міри, що він хитався від вітру, як билина. І цей чоловік, якого всі почитали за святого, говорить до Господа: “Мені самому треба христитися в тебе, а ти приходиш до мене?” (Мт. 2,14). Як бачимо із цих слів, Йоан Хреститель усвідомлював себе грішником і вважав, що він сам, як і інші потребують очищення. Він не вважав себе за праведника, хоча його сучасники бачили в ньому взірець святості і він був ніби жива легенда. Кожен, хто бачив його відчував сором за своє недбайливе життя.

Але сам Господь йому говорить: “Залиши це тепер, так бо личить нам здійснити всяку правду” (Мт. 2,15). Ці слова Спасителя можемо розуміти так: праведність полягає в тому, щоби і мені смиритися і хреститися, подібно грішникам. Йоан Хреститель, хоча і усвідомлював, що він також є грішним, але згідно Божого об’явлення у пустині, він повинен був проповідувати покаяння і хрестити кожного, хто до нього приходив. Господь увійшов у води Йордану, Хреститель поставив на Нього руку і погрузив у воду.

“А охрестившись, Ісус зараз же вийшов з води. І ось розкрилось йому небо, і він побачив Духа Божого, який спускався, мов голуб, і зійшов на нього. І голос пролунав з неба: “Це Син мій любий, що його я вподобав” (Мт. 2,16-17).

Голуб зійшов на Господа, і цим самим ніби було показано Йоану Хрестителю до Кого відносяться слова, які пролунали із неба. Пізніше Йоан Хреститель, проповідуючи про Господа Ісуса Христа скаже так: “Тож наступного дня бачить він Ісуса, що йде до нього, та й каже: «Ось Агнець Божий, який світу гріх забирає… І не знав я його, але той, хто послав мене водою христити, сказав був мені: Над ким побачиш Духа, який сходить і над ним перебуває, – той і христить Святим Духом” (Ів. 1,29;33). Отже, це об’явлення було перш за все для Йоана, щоб він побачив у Христі Месію і Сина Божого. На кінець, це було для того, щоб Йоан Хреститель, перший із живучих на землі, пізнав тайну Пресвятої Трійці. І цим одкровенням він втішений на скільки, що після цього він уже нічого не боявся, а сміливо викривав кожного, так, що навіть не побоявся викривати гріхи Ірода.

Іван Хреститель виконав волю Божу не дивлячись ні на що, і через цей послух пізнав тайну Пресвятої Трійці, пізнав Бога і пізнав істину.

Ми також повинні привчати себе до послуху волі Божій, в чому він може проявлятися? Для людей, які живуть у світі це послух духівнику, смирення один перед одним, і звичайно, а можна сказати, що перш за все – це послух Євангельським Заповідям. Ми повинні все перевіряти Євангельськими Заповідями, тому що не може бути бездумного послуху. Всіма силами стараймося стежити за собою, чи ми не відхиляємося від волі Божої не тільки у великому, але і в малому.
Ми пізнаємо, що Бог є Трійця не тільки із чужих слів, але і своєї душею. Ми віримо, що будемо спокійно жити, надіючись на ласку Божу, і каючись у своїх гріхах, і так перейдемо до життя вічного із благою надією на спасіння. При цьому ми не повинні думати, ніби то ми є щось, якщо навіть Йоан Хреститель вважав, що він потребує хрещення, тобто очищення, то ми тим більше повинні розуміти, що немає досконало безгрішної людини, якою б праведною вона не здавалася собі, своїм друзям і близьким.

Але в той самий час ми бачимо, що Йоан Хреститель, хоч і вважав себе грішником, він виконав свій обов’язок. І ми, вважаючи себе за грішників, і завжди пам’ятаючи про це, повинні допомагати спасатися іншим людям, повинні ділитися духовним хлібом із своїми близькими у Христі, і по можливості приводити людей  далеких від віри, і Бога, до Церкви. Пізнання своєї гріховності і послух Божій волі робить нас справжніми християнами, робить нас гідними носити ім’я християн і дарує нам надію на вічне життя. Амінь.

Вам також має сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Facebook Auto Publish Powered By : XYZScripts.com