Проповідь на свято Преображення Господнього

Дорогі брати і сестри, наблизьмося до гори Тавор, піднімімося із Спасителем на її вершину, щоби духовними очима, разом із Його апостолами, Яковом, Петром та Іваном, побачити невимовну славу Божу.

Подія Преображення Спасителя відбулася незадовго до Його хресних страждань та смерті. Христос приходить на землю в людському тілі, приховавши Своє Божество. Тут, на горі Тавор, Він показує Себе в сяйві тієї слави, в котрій Він буде перебувати.

В земному житті Христа було небагато радісних, світлих хвилин. Бог воплотився, прийшов в цей світ, перш за все для того, щоби зануритися в нашу темряву, розділити з нами скорботу та суєту людського існування. Саме тому Христос так багато часу приділяє грішним людям, проповідуючи їм прощення та спасіння. Саме тому Ісус обирає хресну смерть, страждає за людські гріхи, приймає обпльовування та бичування, сходить до аду, щоби весь той простір, де до Його приходу панувало зло, наповнити Своїм божеством та світлом.

В Євангелії ми знаходимо тільки два випадки, коли Божество Христа було видимим чином об’явлено людям. Вперше це ми бачимо під час хрещення Ісуса, коли з неба пролунав голос Отця Небесного: «Це Син мій любий, що його я вподобав» (Мт. 3:17). Вдруге, в події, котру ми згадуємо сьогодні: Його Преображенні на горі Тавор. Ісус бере зі Собою трьох найближчих учнів: Петра, Якова та Івана, і там, під час молитви «обличчя його засяяло, наче сонце, а одежа побіліла, наче світло» (Мт. 17:2). І голос Небесного Отця знову підкреслив цю істину: «Це – мій улюблений Син, що я його вподобав: його слухайте» (Мт. 17:5).

Коли преображення продовжувалося, то один із Його учнів, Петро, сказав: «Господи, добре нам тут бути! Як хочеш, розташую тут три намети: один для тебе, один для Мойсея і один для Іллі» (Мт. 17:4). Ці слова апостола Петра стають природною реакцією людини на Божу присутність: «Добре нам тут бути!». Було б добре, щоби все це не закінчувалося, щоби цей момент слави, світла тривав вічно. Проте після підняття Ісуса на гору було сходження з неї, знову зустрічі із біснуватими людьми та іншими, котрі так потребували Його допомоги. Зійшовши з гори, Господь знову занурився в нашу людську темряву, щоби розділити її з нами. А потім був Гетсиманський сад та Голгофа.

 Дорогі брати і сестри, кожний із нас проходить через різні стани. Іноді ми перебуваємо на Таворі, а іноді зупиняємося на Голгофі. Іноді Божа присутність є відчутною для нас, що ми бажаємо, щоб ця хвилина ніколи не закінчувалася. А іноді Бог, ніби залишає нас, залишає наодинці із своїми проблемами та гріхами. Саме тоді ми аж ніяк не думаємо про Його присутність та допомогу, про те, що Він нашу темряву просвічує Своїм божественним світлом.

Господь дарує нам Своє божественне світло не для того, щоби яскраво загорітися, швидко зникнути та знову залишити нас у темряві. Господь прагне, щоби преобразилося не тільки все навколо нас, але і наше особисте життя, щоби ми змінилися і Боже світло почало через нас розповсюджуватися на інших людей.

В славі Христового преображення ми бачимо славу, в котрій Він прийде судити живих і мертвих. Господь преобразився перед учнями, щоби вкотре показати їм Своє божество та Свою єдність з Отцем Небесним, щоби вони не засумнівалися у вірі під час Його хресних страждань та проповідували народам Істинного Бога.

Старозавітні пророки, Мойсея та Ілля, знаходяться біля Христа, щоби засвідчити апостолам, що Ісус – це обіцяний правдивий Месія, Спаситель світу. Вони явилися в небесній славі, щоби утвердити апостолів, а разом і нас із вами, що за нашу відданість, любов та вірність Богу, кожного із нас очікуватиме така ж велика слава.

Дорогі брати і сестри, ми не повинні шукати на землі радості та блаженства: тут не місце і не час для блаженства, а місце та час для слізного покаяння за наші гріхи. Нам слід з терпінням та смиренністю переносити скорботи, страждання та хвороби.

Перед Своїм Преображення Господь молився, та й все Його земне життя супроводжувалося молитвою до Небесного Отця. Цим Ісус дає нам приклад до молитви, вказуючи, що для особистого преображення ми потребуємо допомоги Божої, щирої молитви та добрих справ.

Тому сьогодні, вслухаючись в слова Божественної Літургії, просімо Спасителя: «Нехай засяє і нам, грішним, світло Твоє споконвічне». Нехай це прохання утвердить нашу віру, примножить нашу молитву, щоби ми змогли побачити славу Божу.

Вам також має сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Facebook Auto Publish Powered By : XYZScripts.com