Свято Воздвиження Воздвиження чесного й твариворящого Хреста
Сьогодні ми згадуємо величний празник Воздвиження Хреста Господнього. Сьогодні, як ніколи, ми поклоняємося Хресту, зупиняючи на ньому свій погляд, в тиші та смиренні, згадуючи історію нашого спасіння. Бо саме на Хресті, на цьому дереві, котре стало джерелом нашого спасіння, нашого християнського життя, помер із любові до нас наш Спаситель, Ісус Христос.
Ми визнаємо і повторюємо з цілою Церквою такі важливі та величні слова: «Хресту Твоєму поклоняємось, Владико, і святе Воскресіння Твоє славимо». Цей Хрест, на котрому висить тіло Ісуса, глибоко вріс у землю, охопивши її своїм міцним корінням. Хай він назавжди охопить і наше життя, душу та серце. Бо не можливе існування Ісуса без Хреста та Хреста без Ісуса. як і неможливе існування християнства без Ісуса на Хресті.
Поклоняючись сьогодні Хресту, ми повинні усвідомити, що Ісусів Хрест має подвійне значення.
По-перше, він стає знаком осудження Богом людей. і саме Хрест показує та свідчить усім нам, як людина далеко відійшла від Бога, єдиного Джерела життя. Бог через Свого сина, Ісуса, приходить на землю, живе серед людей, зцілює, виліковує, проповідує Істину та Благу Новину. Проте зовсім не це хоче чути світ, бо він живе своїм безтурботним життям. Тому істинного Бога, Подателя життя, Джерело правди, розіп’яли на хресті. З того часу Хрест стає для кожного із нас тим доказом наскільки людина може загрузнути у своїх помилках, брехні, гріхах. Людина все далі відходить від Бога, не впізнає Його і вкінці розпинає на Хресті.
По-друге, він стає доказом того, як Бог безмежно любить кожного із нас. Бог прагне кожну людину вивести і її гріховності. І тут ми бачимо Божу революцію. Світ не визнає любові до ворогів. А грішник – це той самий ворог Бога; це той, хто вбиває у собі Боже життя, благодать; це той, хто своїми пристрастями та гріхами виганяє Бога зі свого серця. І що робить Бог? він повертається до грішника, приймає його і безмежно любить. Бог любить кожного із нас. Він любить Своїх недругів і доказує це на Хресті. І Він прагне, щоби і ми так любили, щоби наше життя стало відповіддю на Його любов, відповіддю на те, що Він робить для нас.
То ж сьогодні, поклоняючись Хресту, наповнімо своє серце прощенням, милосердям, любов’ю та подякою за Його розп’яту любов.
