Проповідь на свято Зіслання Святого Духа

В Святому Письмі, в книзі буття, є розповідь про Вавилонську вежу (пор. Бут. 11:1-9). Людина поставила собі за мету збудувати вежу, яка б сягала своїм вершком небес. В черговий раз людина намагається стати Богом та возвеличити своє ім’я. Проте вийшло зовсім по-іншому. «Оце вони один народ і мова в них усіх одна, і це щойно початок їхньої праці: тож що вони не задумають, не буде їм важко зробити. Отож зійдімо наниз і помішаймо там їх мову, щоб не розуміли одне одного». І розсіяв їх Господь звідтіля по всій землі, й вони перестали будувати місто» (Бут. 11:6-8).

 В сьогоднішньому святі ми бачимо щось зовсім протилежне: якщо будівничі в Вавилоні мали одну мову, а пізніше перестали розуміти один одного, то під час П’ятидесятниці, люди, котрі говорили різними мовами почали розуміти один одного. Якщо через Вавилон люди були розсіяні по всій землі, то через Зіслання Святого Духа всі ми об’єдналися в одну, єдину Церкву. Якщо в Вавилоні людина хотіла самотужки осягти висот Божих. Стати як Бог, то в сьогоднішній події ми бачимо як Святий Дух сходить на людей. Можемо сказати, що Вавилон схожий до дзеркала, в якому людина бачить тільки себе, а П’ятидесятниця схожа до вікна, через яке ми можемо побачити проблиск раю.

В Євангелії від Івана ми читаємо: «Проситиму Я Отця, і дасть Він вам іншого Утішителя… Духа Істини… Котрий наведе вас на всю правду…» (пор. Ів. 14:16-17; Ів. 16:13).

На п’ятдесятий день після Воскресіння учні Ісуса були зібрані  в Сіонській горниці та молилися, згадували життя Спасителя. Книга Діяння говорить, що в  той момент Святий Дух зійшов на них у вигляді вогненних язиків і спочив над головами кожного із них.  Ті народи, які були присутні в Єрусалимі на святі та, котрі почули проповідь апостолів, були вражені, бо кожен із них чув свою власну рідну мову. Апостоли зміцнилися силою Святого Духа, звільнилися від людського страху та почали відкрито та сміливо проповідувати Євангеліє – науку Ісуса Христа. Вони несли людям новий образ Бога. Бога, котрий є близьким для людини.

Той Самий Дух, що зійшов на апостолів і сьогодні діє в Церкві. Ми зустрічаємо Його в Таїнствах Церкви, бо через них ми з’єднаємося із Духом Святим. Через Таїнство Миропомазання, котре кожному уділяється після Тайни Хрещення, Він сходить на кожну людину. Він є життєдавцем, як про це говорить Святе Писання: «Дух Божий творив мене, і подув Всесильного мене оживлює» (Йов. 33:4).

Святий Дух обдаровує нас великими дарами. Саме про них пише апостол Павло: «А плід Духа: любов, радість, мир, довготерпіння, лагідність, доброта, вірність, тихість, здержливість» (Гал 5:22-23).

Напевно, нам хоча би раз в житті доводилося пережити ситуацію, коли нам дарували якийсь гарний, дорогий подарунок. І ми поряд із вдячністю відчували певне збентеження, бо чухали собі потилицю та думали, що маємо робити з цим подарком. І врешті-решт та гарна та дорога річ жодного разу не використовувалася, а просто лежала в коморі на полиці чи в шухляді стола.

Задумаймося на хвилю, чи не стається щось подібного із дарами Святого Духа. Якщо ми будемо щирими перед собою та Богом, то визнаємо, що воно так і є.  В першу П’ятидесятницю Святий Дух зійшов на маленьку громаду вірних, книга Діянь говорить, що їх було 120. Із цих людей, з часом виросла Церква, котра поширилася на цілий світ. Сьогодні до нашої Церкви прийшло, напевно, що більше людей. А скільки людей в цей день перебуває у храмах нашої країни чи області? Чи використовуємо ми на всі 100 дари Святого Духа. Чи не ховаємо ми їх у найвіддаленіші закутки наших душ?

Благодать Святого Духа нам допомагає стати іншими людьми. Один із істориків древності Тертуліан говорив, що погани-язичники були вражені тим, як жили перші християни. В той час царювала жорстокість, кожен думав тільки про себе, на чиєму боці була сила, то на стороні того і була правда. Той тогочасний поганський світ, побачивши зовсім інше життя у християн, говорив: «Подивіться на них, як вони люблять один одного, вони готові навіть померти один за одного». Наш сучасний світ також сповнений жорстокості, знову ж таки кожен думає тільки про себе, на чиєму боці сила та гроші, того і правда. Практично, нічого не змінилося у світі. Ось тільки змінилися ми – християни. Наше життя вже дуже і дуже далеке від того життя, як його описує Тертуліан.

Проте Святий Дух і сьогодні готовий прийти до кожного із нас. Адже ми сьогодні молимося по-особливому до Святого Духа: «Прийди і вселися в нас». Через молитву, через Святі Тайни ми зближуємося із Богом, пам’ятаймо про це та стараймося ті дари Святого Духа не просто прийняти та заховати, але використати та примножити.

 

Вам також має сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *