Іван Хреститель:Служитель Нового Життя

Ким був той, кого Євангелія називають найбільшим старозавітним пророком та останнім праведном Стародавнього Ізраїлю?

На стику Завітів

Це про нього Христос сказав: «Істинно кажу вам, що між народженими від жінок не було більшого від Йоана Христителя; однак найменший у Небеснім Царстві більший від нього» (Мт. 11,11) та «Кажу вам: Між народженими з жінок нема нікого більшого понад Йоана; а найменший у Царстві Божім – більший від нього» (Лк. 7,28). Дивовижні слова!

Виявляється, навіть старозавітні пророки поступаються цьому чоловікові, який ніби і не зробив нічого особливого – просто закликав народ до покаяння, вказав та визнав Ісуса… Він не виводив народ з рабства, як Мойсей, і не виголошував палких промов, як Ісая. Чому ж він виявився «більшим» за них і в якому сенсі можна зрозуміти це «більше»?

Церква теж приймає цей масштаб, присвячуючи Йоану цілий ряд святкових днів: Зачаття Йоана Хрестителя; Різдво; Усікновення Глави; Перше і Друге віднайдення Глави; Третє віднайдення Глави та Собор Йоана Хрестителя, який святкується після Хрещення Господнього. Під ім’ям пророка Яхьї вшановують його і мусульмани; особливу роль відводили йому в своєму богослов’ї різні релігійні вчення і секти старовини – наприклад, гностики і маніхейці. Йоана вважали і вважають своїм небесним покровителем багато громад, міст, провінцій і корпорацій.

Більше того, ми читаємо в Євангелії, що і за життя Йоана до нього стікалися натовпи народу, у нього було безліч учнів, і навіть духовні вожді юдаїзму спеціально відправляли до нього гінців, щоб запитати, ким він себе вважає. Але в чому ж причина такої популярності?

Він – перший, кого ми зустрічаємо в Новому Завіті; про його зачаття і народження розповідає докладно євангелист Лука. Його батьки, священик Захарія та його дружина Єлизавета, довгий час були бездітні: «Був за часів Ірода, царя юдейського, один священик, на ім’я Захарія, з черги Авії, та його жінка з дочок Арона, на ім’я Єлисавета. Вони були обидвоє справедливі перед Богом і виконували всі заповіді та накази Господні бездоганно. Але були бездітні, бо Єлисавета була безплідна, і вони обидвоє були в літах похилі. І ось одного разу, коли Захарія за порядком своєї черги служив перед Богом, згідно зо звичаєм священичої служби, випав на нього жереб увійти в святилище Господнє і покадити. А вся сила народу під час кадіння молилася знадвору. Тоді з’явивсь йому ангел Господній, ставши праворуч кадильного жертовника. Захарія, побачивши його, стривожився, і страх напав на нього. Ангел же сказав до нього: “Не бійся, Захаріє, бо твоя молитва вислухана; жінка твоя Єлисавета породить тобі сина, і ти даси йому ім’я Йоан. І буде тобі радість і веселість, і багато з його народження радітимуть; бо він буде великий в очах Господніх; не питиме ні вина, ні напою п’янкого, і сповниться Духом святим вже з лона матері своєї, і багато синів Ізраїля наверне до Господа, їхнього Бога. І сам він ітиме перед ним з духом та силою Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей і неслухняних до мудрости праведних, щоб приготувати Господеві народ прихильний». Захарія ж сказав до ангела: «По чому знатиму це? Я бо старий, і жінка моя на схилі свого віку». Ангел озвавсь до нього: «Я Гавриїл, що стою перед Богом, і мене послано з тобою говорити та принести тобі цю благовість. І ось замовкнеш і не зможеш говорити аж до дня, коли це здійсниться, за те, що ти не повірив словам моїм, які здійсняться свого часу» (Йоан. 5,-20).

Взагалі, в його історії ми зустрічаємо дуже багато деталей, що нагадують нам про Старий Завіт, – і разом з тим кожна з них веде до новозавітного Одкровення. З’єднання двох Завітів ми бачимо і в тому, як зустрілися Ісус і Іван, коли ще кожен з них був у лоні своєї матері. Як оповідає Лука: «…як почула Єлизавета привіт Марії, здригнулася дитина в її лоні, і Єлизавета сповнилася Святим Духом» (Лк. 1,41) – хтось вважав би це простим збігом, але Єлизавета побачила в цьому радісне вітання.

Головним у Новому Завіті було служіння Ісуса, але Іван був тим, хто повинен був приготувати народ до цього служіння, і знак про це було дано ще до їх народження. Саме тому церковна традиція називає його Предтечею, тобто «попередником».

Його життя – це безперервний ланцюг жертви. Він виголошує науку, якої до нього ще ніхто не оголошував: про хрещення і покаяння, про наближення небесного царства, про появу й живу присутність Месії Спасителя. Він указує пальцем на Месію і хрестить його в ріці Йордані.

Святий Йоан Хреститель відважно вказує на всякі людські гріхи. Він сміливо говорить до гордих фарисеїв: «Гадюче поріддя! Хто вам вказав утікати від настигаючого гніву?» (Лк. 3,7). Він не боїться прилюдно картати гріхи царського палацу: Іван же казав Іродові: «Не личить тобі мати жінку брата твого» (Мк. 6,18).

Його геройське життя і науку завершує геройська смерть. Він помирає, як воїн у битві і віддає своє життя за найвищі ідеали: службу Богу і своєму народу. Тож по всі часи він був і буде вічним символом героя-борця за те, що святе, Боже, піднесене й вічне.

Його геройський характер, небуденні чесноти і визначну роль оспівує наше Богослужіння у дні його празника Різдва, даючи йому різні похвальні назви: «могутній проповідник покаяння», «світильник світла», «зірка Сонця правди», «найбільший пророк», «великий предтеча», «найбільший з усіх пророків», «вселенський апостол», «справжній друг Жениха Христа», «світла зірка», «богознаменний голос», «проповідник Агнця Божого і Слова», «кінець пророків і початок апостолів», «земний ангел і небесний чоловік». На літії свята Усікновення ми взиваємо до нього: «Як назвемо тебе, Пророче? Чи ангелом? Чи апостолом? Чи мучеником? Ангелом, бо ти жив наче безтілесний; Апостолом, бо ти навчав усі народи; Мучеником, бо твою голову відсічено за Христа».

Святий Йоан Хреститель своїм геройським життям учить нас, що високі і святі ідеали виростають тільки з любови, посвяти і жертви. Без духа жертви немаслужби Богові, нема любови ближнього, нема чесноти, нема героїв.

Повчання, яке містить Пролог на празник Різдва святого Йоана Предтечі, закінчується такими словами: “Тож і ми, брати, натішмося цим світлим празником Господнього Предтечі і прикрасімо себе добрими ділами. Наслідуймо цього великого пророка Йоана, що його Бог поставив за приклад усім, що хочуть спастися… Не сміємо бути християнами тільки на словах, але треба набувати добрі діла, щоб явитися без закиду на страшному суді, де не поможе слуга панові, ані батько синові, ані мати доньці, ані брат братові, але тільки добрі діла введуть нас у вічне життя, а злі діла зістидом відженуть на муку. Хай віднеї вибавить нас Господь Бог наш, що Йому слава нині і завжди і навіки віків”.