Проповідь на свято Богоявлення
Іван Хреститель до своїх сучасників звернувся із закликом про покаяння, про переміну життя. Відправною точкою після покаяння ставало хрещення, після чого люди мали провадити праведне життя. Тим, хто до нього приходив, Іван подавав конкретні вказівки щодо життя: багатим слід свої багатства розділити із вбогими, збирачі податків не мали збирати більше, як призначалось, солдати мали перестати грабувати. Своєю увагою Іван не оминув і фарисеїв, які були серед його слухачів: «…він до них мовив: «Гадюче поріддя! Хто вас навчив тікати від наступаючого гніву? Принесіть же плід, гідний покаяння, і не гадайте, що можете самі собі казати: Маємо за батька Авраама. Кажу бо вам, що Бог з цього каміння може розбудити (до життя) дітей Авраама. Сокира вже при корінні дерев: кожне дерево, що не приносить доброго плоду, зрубають і в вогонь кинуть…» (Мт.3:7-10).
Покаяння означає «поворот». Пророк Єзекиїл пояснював, що Бог хоче, щоб його люди навернулись: «Наверніться… відверніть ваше обличчя від усіх гидот ваших» (Єз. 14:6). Інший пророк, пророк Ісая відкрив нам, що Бог хоче, щоб ми звернулись до Нього: «Оберніться до мене і спасетеся… бо я Бог, і іншого немає» (Іс. 45:22).
Через Біблію Бог закликає нас відвернутись від наших гріхів, наших невдач та помилок, звернутись до Нього, бо тільки Він здатен врятувати нас.
Іван проповідував, що скоро прийде День Господній, день, коли Бог навідається до Свого народу. Іван бачив, що народ не готовий до цієї зустрічі, а тому закликав народ до покаяння, як символ переміни життя він омивав людей у Йордані.
Іван Попереджав народ: «Я вас хрищу водою на покаяння, а той, хто йде за мною, від мене потужніший, і я негідний носити йому взуття. Він вас христитиме Духом Святим і вогнем. Лопата вже в руці в нього, і він очистить тік свій та збере свою пшеницю до засіків, а полову спалить вогнем незгасним» (Мт.3:11-12).
Народ очікував, що прихід Бога буде подібний до сильного вибуху, до спалаху вогню та світлі. Натомість Бог приходить до людей як беззахисне немовля, котре намагаються вбити. І на Йордані Ісус Себе більше ототожнює із людьми, котрі потребують покаяння, аніж із Богом, котрий всіх судить.
Іван збентежений: до нього приходить христитись Той, Хто мав Сам всіх хрестити, до нього приходить Той, Хто мав «очистити тік свій та зібрати свою пшеницю до засіків, а полову спалить вогнем незгасним» (пор. Мт.3:11-12). Легко зрозуміти чому Іван не хотів хрестити Ісуса. Іван проповідував хрещення на прощення гріхів, а перед ним стояв Ісус безгрішний Агнець Божий.
У відповіді Ісуса Іванові розкривається Божий задум щодо нас людей. Так, Ісус прийшов, щоб виконати той Завіт, про який Бог ніколи не забував. І в ньому говориться про Божий суд над злом, про спасіння тих, що каються. Якщо Ісус має це все звершити, то йому слід ототожнити Себе із людьми, що каються, жити їхнім життям та померти їхньою смертю.
Хрещення було потрібним для грішників, для брехунів, перелюбників, злодіїв, Ісус занурюється в ті Йорданські води, ніби говорячи: «Я з ними».
Іван проповідував хрещення із покаянням на прощення гріхів, але Ісус надав цьому зовсім нове значення. Апостол Павло про це писав так: «Чи ж ви не знаєте, що всі ми, що в Христа Ісуса охрестилися, у смерть його христилися? Ми поховані з ним через хрещення на смерть, щоб, як Христос воскрес із мертвих славою Отця, і ми теж жили новим життям» (Рим. 6:3-4). Через води хрещення Ісус ототожнює Себе із нами, але через води хрещення і ми із вами стаємо подібними до Нього.
У навечір’я Різдва та Богоявлення на Великому Повечір’ї Церква торжественно співає: «З нами Бог, розумійте, народи, і покоряйтеся: Бо з нами Бог». Цим співом ми визнаємо, що Той, Хто народився в вертепі, Той, Хто на Йордані покірно схилив голову перед Іваном та стояв поруч із грішниками, Той, Хто їв та пив із тими, кого всі відцурались, дружив із митарями, грішниками та блудницями, Той, Кого зрадили і покинули друзі, Той, Кого несправедливо осудили та видали на розп’яття, Той, Хто страждав і помер як людина, але воскрес, Той, про Кого говорили всі пророки: Еммануїл, – що значить з нами Бог. Бог є із нами.
І якщо ми підемо за Христом в покаянні та хрещенні, то зможемо почути той самий голос, що колись на Йордані злинув із неба: «Це Син мій любий, що його я вподобав» (Мт. 3:17). Якщо ми навчимось відкладати власні справи, а йти за цим голосом, то нам буде даровано побачити Отця Небесного, Котрий прийме нас за своїх дітей.
