Проповідь на свято Благовіщення

Архангел Гавриїл звертається до Діви Марії словами: «Радуйся, благодатна, Господь з тобою! Благословенна ти між жінками» (Лк.1:28). Разом із радістю Марії були відкриті страждання та терпіння Спасителя. На привіт ангела Марія відповідає: «Ось я Господня слугиня: нехай зо мною станеться по твоєму слову!» (Лк. 1:38).

В Святому Письмі не так вже й багато слів, що належать Богородиці. Сьогодні роздумаємо над словами, які Марія відповіла ангелові: «Ось я Господня слугиня: нехай зо мною станеться по твоєму слову!» (Лк. 1:38). Нинішнє суспільство прагне свободи, свободи від обмежень та правил. Висміює будь-яку згадку про служіння, рабство. Той хто не хоче стати слугою Богові, той, неодмінно, стане рабом, слугою гріхові, дияволові, і ця свобода буде гіршою від будь-якого рабства. Господь попереджає нас: «Кожен, хто гріх чинить – гріха невольник» (Ів.8:34). Ми повинні належати Ісусові, але, натомість, ми служимо та стаємо рабами своїх звичок, свого дому, свого одягу, автомобіля, всього того, що заміняє нам віру в Ісуса, саме це все заважає нам зустріти Ісуса в своєму житті.

Він говорить нам: «Люби Господа, Бога твого, всім твоїм серцем, усією твоєю душею і всією думкою твоєю: це найбільша й найперша заповідь. А друга подібна до неї: Люби ближнього твого, як себе самого» (Мт. 22:37-39). Ось кому мають належати наші серця, наші почуття, наша воля, наш розум. Якщо ми будемо пам’ятати чиїми рабами ми є, кому ми служимо, кому повинно належати наше життя, тоді, повірте, ми станемо воістину вільними людьми, про котрих Святе Письмо говорить: «Гріх не буде більш над вами панувати: ви бо не під законом, а під ласкою… так, як ви колись віддавали ваші члени на служіння нечистоті і беззаконню, щоб жити беззаконно, так тепер віддайте ваші члени на служіння праведності, на освячення… заплата за гріх – смерть, а дар ласки Божої – життя вічне в Христі Ісусі, Господі нашім» (Рим. 6: 14,19,22).

Нам всім хотілося б тільки радіти, але радості не буває без хреста, без скорботи. Якщо ми намагаємось провадити християнське життя, то повинні без нарікань приймати як радість, так і терпіння, як солодке, так і гірке, хоч, будучи відвертим, не так вже й легко буває прийняти терпіння та скорботу, але саме до цього нас кличе Христос: «Коли хтось хоче йти за мною, хай зречеться себе самого, візьме на себе хрест свій і йде слідом за мною» (Мк.8:34).

  Богородиця показала нам, Своєю відповіддю Ангелові, приклад того, як із довір’ям до Бога сприймати все те, що походить із Господніх рук. Господь промовляє до нас: «Чи ти хочеш, щоб Я був завжди з тобою?». Ми ж вагаємось та думаємо собі, що то важко бути із Богом, важко виконувати Його волю. Ми зразу згадуємо скільки в нас справ, спокус, згадуємо всі труднощі, які можуть нас чекати і ми тоді Богові відповідаємо: «Ні, Господи, я не готовий, чи не готова жити для Тебе і з Тобою, ми хочемо жити так, як усі, так, як ми звикли, закриваючи очі на гріх».

Ми боїмось, ми лінуємось, ми не хочемо потрудитись для Бога та послужити Йому. Сьогодні у цьому прекрасному святі ми маємо перед собою образ Богородиці. Вона у своєму домі із скромністю говорить: «Він зглянувся на покору слугині своєї; ось бо віднині ублажатимуть мене всі роди» (Лк. 1:48). Ми дивимось на Її смирення і прославляємо за те,  що Вона проказала кілька слів, але проказала їх щиро, глибоко та з довір’ям: «Ось я Господня слугиня: нехай зо мною станеться по твоєму слову!» (Лк. 1:38).

Коли Господь приходить до нас нам буває так тяжко впустити Його в своє життя…

Тож навчімось у Марії в будь-яких обставинах свого життя говорити: «Ось ми слуги Божі. Нехай нам станеться за словом Твоїм, за волею Твоєю».

Вам також має сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Facebook Auto Publish Powered By : XYZScripts.com