Неділя Томи

Нині день апостола Томи. Ви пам’ятаєте, що Господь явився йому по-особливому. Десять учнів було разом, коли прославлений Господь прийшов до них і сказав: «Мир вам!» Цінні слова: Він приніс у людські душі мир, той мир, який тепер приходить і до нас. І от, Він із ними розмовляє і посилає їх проповідувати Слово Боже. А одного серед них немає – апостола Томи. І коли він приходить, всі кидаються до Нього і кажуть: «Брате наш, Томо! Ми бачили Господа! Ми бачили Його живим, ми торкалися до Нього!» І такий біль, така образа закипіла в серці Томи, що він сказав: «Не вірю!» Хоча йому казали десятеро чоловік, його співбратів, він сказав: «Не повірю, поки я своїми руками не торкнуся до Його ран, поки не торкнуся до Його Тіла, що знову ожило!»


І ось, минає час, знову зібралися учні, замкнули двері, бо боялися переслідувань, і раптом знову лунає знайомий голос Ісуса: «Мир вам!» І Він стоїть серед них. І перший, до кого Він звернувся, це Тома. Ісус каже: «Подай сюди твій палець і глянь на мої руки. І руку твою простягни і вклади її у бік мій» (Йо. 20, 27). Звичайно, Тома не робив цього, лише, побачивши Господа, він, збентежений, упав перед Ним зі сльозами: «Господь мій і Бог мій!» А Ісус сказав Йому: «Ось ти повірив, бо побачив. Але щасливі ті, що вірять, не бачивши».

Хто ж це? Ми з вами. Ми не бачили Господа під час Його земного життя. Але ми бачимо Його своїми духовними очима, Він живий серед нас, і нам не треба до Нього торкатися. Скільки було людей, які бачили Його на власні очі, чули Його Слово, йшли за Ним дорогами – і не повірили, бо їхнє серце не відгукнулося на Його заклик. А ми з вами відгукнулися на цей заклик – слабкі, немічні, – різні, всі прийшли до Господа зі словами: «Господь мій і Бог мій!»

І варто лише це промовити, як ми справді торкаємося Господа, бо все, що нас оточує – від Нього, і все – Його. Мені пригадався один учений, який багато років провів над вивченням квітів, дерев, трав, загалом рослин і тварин. Усе це він занотовував і укладав велетенські переліки, які через триста років і дотепер використовують у всьому світі. Закінчивши свій труд і описавши живі створіння, він сказав: «Бог пройшов повз мене, я торкався Його у Його творінні».

Справді: сонце над нами – це око Боже, подих вітру – голос Божий, усі закони цього світу – закони Божі, мінливість нашої долі – це теж Господь. Ми до Нього торкаємося і бачимо Його і в молитві, і в Святому Письмі, і в таїнствах. Коли свята чаша виноситься до нас – це живий, реальний Господь, що присутній тут, у цьому храмі, як і у всіх храмах землі. І не лише у храмах: усюди, де люди моляться Йому, – далеко в Сибіру, у пустелях і в горах, у багатолюдних містах, де сукупність мільйонів людей, – всюди є душі, звернені до Господа, і вони Його бачать, до Нього торкаються, тому вони щасливіші, блаженніші у стократ порівняно з тими, хто жив дві тисячі років тому, але не вірив у Нього. Господь із нами, Він тут, живий, прославлений, дає нам благословення, і ми нині разом із Його апостолом Томою перед Ним схиляємося і промовляємо: «Господи, Ти переді мною живий, Господь мій і Бог мій».
Амінь.

Протоєрей Олександр Мень

Вам також має сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Facebook Auto Publish Powered By : XYZScripts.com