Шануй твого батька і матір – забута заповідь?

«Шануй твого батька і матір твою, щоб довголітній був ти на землі, що Господь, Бог твій, дасть тобі» (Вих. 20:12).

Вперше ці слова ми зустрічаємо в книзі Виходу. Цю заповідь Господь дарував Мойсею на горі Синай приблизно через п’ятдесят днів після того, як євреї залишили Єгипет. Ісус Христос підтвердив її в Своєму Євангелії: «А ви чого порушуєте заповідь Божу вашим переданням?. Бог бо заповідав: Шануй батька твого й матір. І далі: Хто проклинає батька-матір, хай буде скараний на смерть. А ви кажете: Хто скаже батькові чи матері: Добро, яким би я міг допомогти вам, є дар (Божий)! – той може вже й не шанувати свого батька чи матір свою. Тож вашим переданням усуваєте заповідь Божу. О лицеміри! Добре про вас пророкував був Ісая» (Мт. 15:3-7). Апостол Павло також навчає про це: «Шануй батька свого і матір – це перша заповідь з обітницею: щоб тобі добре було і щоб ти на землі був довголітнім» (Еф. 6:2-3).

Шанувати батьків – це не застріле правило, котре потребує відміни чи виправлення, бо ми живемо в епоху смартфонів. Ця заповідь поза часом. На жаль, наша культура про це зовсім забула.

В нашій матеріальній культурі ми поклоняємося та прославляємо молодість, атлетизм, сексуальність та популярність. Люди цінуються доки вони молоді, здорові, працьовиті. Коли вони стають старими та хворими, від них часто відмовляються чи просто їх ігнорують.

В книзі Виході ми бачимо, що Бог Сам накреслив на кам’яних скрижалях ці Десять Заповідей: «Таблиці ж були ділом Божим, і письмо – Божим письмом, виритим на таблицях» (Вих. 32:16). Цей священний список – це єдина частина Біблії, котра не написана богонатхненними людьми. Бог написав ці слова Своєю рукою. Чи можемо ми, християни, їх просто ігнорувати?

Пошана батьків – це щось більше, аніж просто догляд за ними в їхній старості. Адже тут потрібно ретельно підлаштувати свої пріоритети, щоби виконати цю заповідь. Бог закликає нас думати про інші покоління. П’ята заповідь закликає нас турбуватися не тільки про те, що тут відбувається. Вона закликає нас з турботою відносити до тих, хто прямував перед нами і цінувати їхні надбання.

Для нас повинні бути важливіші речі, аніж наші амбіції, фінансові цілі та миттєві задоволення. Якщо ми будемо шанувати тих, хто вклав в нас частину себе, то ми зможемо більшого досягнути.

Фото: pixabay