Світло тіла – око

 «Світло тіла – око. Як, отже, твоє око здорове, все тіло твоє буде світле. А коли твоє око лихе, все тіло твоє буде в темряві. Коли ж те світло, що в тобі, темрява, то темрява – якою ж великою буде!» (Мт. 6,22-23).

Зміст прочитаного сьогодні Євангелія можна зрозуміти собі так: людська душа затьмарена безліччю гріхів і від того дуже страждає, тому що в випадку нерозкаяності і невиправлення їй загрожують вічні муки. На жаль, люди менш за все думають і піклуються про спасіння своєї душі, а всі свої клопоти спрямовують до тимчасового і скороминучого тіла та тимчасових тілесних благ: вишуканої їжі та  пиття, дорогого одягу, величезних будинків і це все на шкоду для своєї душі. В сьогоднішньому Євангелії Господь викриває цю нашу неміч і навчає, перш за все піклуватися про душу: «Чи не душа більша від їжі» (Мт. 6,25, з церковносл.). І шукати Царства Божого, яке є в середині нас (Лк. 17,21).


Для більшої переконливості і зрозумілості Господь приводить у своїй мові порівняння з видимими речами. В приклад Він бере наші очі і наше тіло. «Світло тіла – око. Як, отже, твоє око здорове, все тіло твоє буде світле. А коли твоє око лихе, все тіло твоє буде в темряві. Коли ж те світло, що в тобі, темрява, то темрява – якою ж великою буде!» (Мт. 6,22-23).

Під оком маємо розуміти наше серце і наш розум, під тілом наше єство, наше життя, для котрого серце є теж саме, що око є для тіла. Якщо серце людини є чистим, совість чиста, то і все єство є чистим і світлим, тоді все життя, всі вчинки є добрими і бездоганними. Якщо ж серце є лукавим і нечистим, а совість є лукавою, то і все єство є лукавим, все життя, всі помислу, почуття і вчинки. І так, якщо серце і совість є темрявою, то яким є життя, яким тоді життя має стати темним і лукавим, і це все нам, в деякій мірі, показує нам наш щоденний досвід. Це все ми бачимо або в собі, або в інших людях.

«Ніхто не може двом панам служити: бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або триматиметься одного, а того знехтує. Не можете Богові служити – і мамоні» (Мт. 6,24).

Святитель Іван Золотоустий ці слова Спасителя пояснює так: Бог раз і на все сказав, що служіння Богові і мамоні не може бути поєднано. А тому то і ти не говори, що можеш поєднати одне і інше, бо мамона наказує тобі забирати чуже, а Бог говорить тобі віддавати своє власне майно, коли Бог наказує провадити життя у душевній чистоті, тобто остерігатися всякого блуду, то мамона радить жити у блуді; коли мамона наказує впиватися і переїдатися, то Бог, навпаки, говорить про зберігання посту; коли Бог говорить, щоб ненавиділи мирські блага, то мамона, навпаки, нам радить прикипати до них цілим серцем; коли мамона заставляє нас захоплюватися мармуровими стінами і коврами, Бог вчить нас це все відкидати: то як же ти після цього всього можеш сказати, – закінчує Іван Золотоустий, що ти можеш поєднати служіння Богові і мамоні?

Тільки ті, хто воістину служать Богові і постійно сокрушаються перед Богом, вони змогли придбати для себе і дати іншим, бо той, хто дає потребуючому, той дає Богові. Є такий гарний приклад: один чоловік, який жив у Царгороді був надзвичайно милосердним до потребуючих. Коли він ходив по міських вулицях, за ним завжди багато йшло вслід бідних. Він старався кожному подати якусь милостиню. Один із його друзів спитав його якось, що примусило тебе бути таким милосердним? Він відповів: коли я був ще 10-літнім хлопчиком, одного разу увійшов до Церкви, то від священика, який повчав народ я почув, що той, хто дає свою милостиню вбогому, той ту свою милостиню подає самому Христові. Я не повірив у це, і подумав собі, Христос сидить собі тепер праворуч від Отця, то як же він може тепер, тут на землі, приймати те, що подають потребуючим? З такими думками я повертався додому і раптом я побачив жебрака, над котрим був Господь Ісус Христос. Я ужахнувся, і що ж я побачив потім? Коли один із тих, які проходили подав цьому жебракові хліб, то цей хліб прийняв сам Христос, і поблагословив подавшого. Бачачи таке чудо, я повірив, що дійсно, той, хто подає бідному, той дає самому Христові. І з того часу в силу своїх прибутків я роздаю милостиню.

А далі Спаситель і додає: «Не турбуйтеся вашим життям, що вам їсти та що пити; ні тілом вашим, у що одягнутись. Хіба життя не більш – їжі, тіло – не більш одежі» (Мт.6,25)… і дальше він говорить, «Про все те побиваються погани. Отець же ваш небесний знає, що вам усе це потрібне. Шукайте перше Царство Боже та його справедливість, а все те вам докладеться» (Мт. 6,32-33).

Із цих слів Спасителя видно, що Господь не забороняє нам дбати про їжу, чи про певне майно. Сам Бог, в особі нашого праотця Адама заповідав нам працювати і шукати собі їжу, пиття, одяг, – все необхідне, аж до поту лиця. І апостоли христові працювали день і ніч. Апостол Павло заповідав нам, християнам: «творити власними руками добро, щоб мати змогу дати тому, хто потребує» (Еф. 4,28); він не тільки направляє нас до праці, але і осуджує і напоумлює лінивих, які втікають від роботи: «Хто не працює, хай той не їсть» (2 Сол. 3,10). Згаданими словами Євангелія Спаситель попереджає нас, щоб ми не піклувалися виключно тільки про земне, щоб це піклування про земні речі не поглинуло нас всеціло, і не віддалили нас від Бога, від Церкви, від богослужінь, від виконування християнських своїх обов’язків, від Сповіді та Причастя Святих Тайн, вкінці кінців, від діл милосердя, щоб ці клопоти про земне не відволікали нас від думок про Вічне життя і про майбутню нашу участь. Щоб ми не стали, як ті люди, які безперервно піклуються тільки про те, якби покращити своє земне існування, і забувають про свої душі.

Дорогі у Христі, «Думаймо про небесне, а не про земне, де Христос перебуває, сівши по правиці Бога» (пор. Кол.3,1-2). Після нашої смерті нам не буде потрібно нічого земного: ні їжі, ні одежі, ні грошей, ні будинків, а буде потрібна одна тільки любов і діла любові. Амінь.

Вам також має сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Facebook Auto Publish Powered By : XYZScripts.com