Проповідь на Томину Неділю

Якщо уважно переглянути євангельські події після воскресіння Христа, то ми побачимо, як часто сумнівалися апостоли. Вони не вірили Марії Магдалині, не вірили Клеопі та Луці, коли Христос з’явився їм дорогою до Емаусу. Апостоли постійно сумнівалися. Тому Христос демонструє їм Свою людську природу: показує рани на руках та ногах, їсть перед ними, говорить з ними.

Навіть сумнів апостола Томи залишає свій слід в історії Церкви. Господь ще раз доказує, що Він істинний Бог, що Він воскрес із мертвих. І Церква у  своїх піснеспівах прославляє це невір’я Томи, завдяки якому ми ще більше укріпилися у вірі. Цим його невір’ям віра тільки укріпилася.

Апостол Тома найбільш нам відомий по його словах: «Якщо не побачу на руках Його рани від цвяхів і не вкладу пальця мого в рани від цвяхів, і не вкладу руки моєї в ребра Його, не повірю» (Ів.20:25). Саме завдяки цій фразі і почепили на апостола Тому ярлик невірного, хоча насправді він був не невірний, але його віра просто потребувала доказів.

Апостол Тома нагадує багатьох сучасних християн, які часто відходять від церкви, бо, мовляв, Бог не вислухав їхніх молитов, не виконав їхніх прохань, вони розчарувались. Свідомо відмовляються від церковних таїнств бо не вбачають в них жодного сенсу, після сповіді, мовляв, нічого не змінюється в їхньому житті, а гріхи повертаються до них назад.

Наша проблема, напевне, в тому, що на відміну від Томи ми у сумнівах навіть не намагаємось подолати свої сумніви, ми просто заперечують можливість їх існування. Наш час – не просто час зневіри він руйнує віру, викривлює відчуття справедливості та моралі.

Сумнів не є протилежністю до віри, але швидше є її частиною. Певна доля сумніву може привести до віри, або навіть до відновлення віри, якщо вона була втрачена. Але коли вже той сумнів викоріниться в нас, заполонить нас, то вже тоді ми здатні відкинути віру як якийсь непотріб. Як наслідок людина стає ізольованою від Бога…

МИ спостерігаємо як сумнів затьмарює розуміння Бога, як сумнів руйнує віру в Церкву. Він, ніби той хробак, котрий точить людину, знищує відносини із ближніми, отруює людське життя. Щойно в собі ми зауважимо насіння сумніву, постараймось його подолати, не даймо йому знищити свого життя.

Нехай сумнів, котрий приходить до нас, стане, немов та піщинка, котра потрапляючи до мушлі здатна перетворитись у дорогоцінну перлину. Так і наші сумніви хай приводять нас до більшої віри на взірець апостола Томи.

Джерело: Духовний Дзвін

Вам також має сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.