Проповідь на 27 неділю по Зісланні Святого Духа

В недільній Євангелії 27 неділі по Зісланні Святого Духа, ми чуємо історію про зцілення Спасителем однієї жінки, котра була скорчена впродовж довгих 18 років. Тяжка хвороба вразила її так, що вона не могла розігнутися: «дух тримав її у недузі вісімнадцять років: вона була скорчена й не могла ніяк випростатись» (Лк. 13:11). Напевно, ми не можемо навіть усвідомити її мук та страждань. Уявімо собі, що всі ці 18 років вона бачила перед собою тільки землю, вона не могла розігнутися, випрямитися, щоби поглянути увись, і побачити небо.

Образ цієї жінки – це образ наших душ. Гріхи спотворюють нашу душу, ніби скорчують її. І вона, під вагою наших гріхів, згинається до землі все нижче і нижче, втрачаючи небо. Наші повсякденні гріхи, наша суєта скорчують душу, тоді ми переходимо в такий стан, що перестаємо бачити Боже світло. Нам видається тоді, що не так вже й погано, коли ми ображаємося, бо ми тільки звичайні люди, для нас нормально є осуджувати, злитися, віддавати злом за зло, бо що ми можемо вчинити, адже нам так далеко до святості. Душа наша наскільки буває згорбленою гріхами, що ми навіть у рідних та близьких бачимо тільки погане, тому постійно сваримося та злимося на них. І навіть з тими людьми, з котрими ми зустрічаємося, пересікаємося та  працюємо ми постійно бачимо тільки недоліки та вади. І все для нас видається поганим: і життя наше, і діти наші, і родичі наші, і цілий світ, і навіть Бог, Котрий допустив все це.

Ось, що гріх робить із нашою душею. Він наскільки прибиває її до землі, що вона перестає бачити небо та добро. Недаремно молитва, котрої вчив нас Господь наш Ісус Христос, розпочинається слова: «Отче наш, Ти що єси на небесах». Гріх наскільки затуманив наш розум, що ми перестали бачити Небесного Отця, а життя наше перетворилося на одні нарікання, нерозуміння, недовіру.

Євангельська розповідь розкриває нам все те, що відбулося дальше. Господь, прийшовши навчати у синагогу, побачив цю нещасну жінку і зцілив її. Одним тільки Своїм словом, одним тільки Своїм дотиком Він розпрямив жінку, котра перебувала у великих мукав впродовж довгих 18 років. І вона зцілилася, розпрямилася і побачила небо, бо шукала його, шукала молитви, Бога. адже вона також прийшла у синагогу на молитву, прийшла, щоби благати Бога про зцілення і отримала його від Спасителя світу.

 Ми також можемо отримати зцілення для своїх душ, можемо випрямити знищені гріхом душі у Божому храмі, де ми не тільки торкаємося до Христа, але, де Сам Христос освячує нас, зціляє нас, бо тільки тут ми можемо причаститися Його Святих Божественних Тайн.

Якщо ми в Божому Храмі будемо вчитися молитися, будемо вчитися дотримуватися Божих Заповідей, то отримуємо надмірну Божу благодать для наших душ. І тільки тоді в нашому повсякденному житті з нами буде перебувати Бог, благословляючи та допомагаючи нам. Адже Він знає, що ми потребує їжі, житла, одягу. Йому все це добре відомо, тому Він прагне допомогти відкрити наші духовні очі, щоби ми навчилися вірити, надіятися, любити, чинити милосердя та співчуття.

  Що дальше говорить нам ця розповідь? Христос зцілив хвору згорблену жінку. Побачивши це велике чудо, не всі зраділи, а, навпаки, законники почали осуджувати Христа, звинувачувати Його у порушенні суботи. «Шість день є, коли маєте працювати; тоді, отже, приходьте й оздоровляйтесь, а не в день суботній» (Лк. 13:14). І Христос відповідає їм: «Лицеміри! Чи кожний з вас не відв’язує свого вола або осла від ясел і не веде його поїти? Цю ж жінку, дочку Авраама, що її сатана зв’язав ось вісімнадцять років, не треба було від цих узів звільнити в день суботній?» (Лк. 13:15-16).

Дорогі брати і сестри, наші душі є безсмертними, тому ми повинні докладати усіх зусиль, щоби їх розпрямити, очистити, визволити із сітей диявола. І Господь у цьому нам допомагає. І для цього Він заснував Свою святу Церкву, в якій Він перебуває, в якій Він діє через Свої тайни.

Ми ж з вами, перебуваючи у часі різдвяного посту, повинні зрозуміти цей «час сприятливий, день спасіння» (ІІ Кор. 6:2). І не тільки зрозуміти, але й докласти всі свої зусилля, щоби покаятися у своїх гріхах, приступити до Святої Тайни Сповіді, причаститися Пречистого Тіла та Животворящої Крові Христових, щоби наша душа розпрямилася, щоби ми у своєму життя побачили силу та благословення Отця нашого Небесного.

Ця історія про зцілення скорченої жінки розкриває нам ще одне чудо, котре здійснив Господь, додаючи віри та надії на Божу всемогутність. Тому ми не повинні опускати свої руки, а просити Господа, щоби і для нас Він здійснив чудо. І хоча ми про себе знаємо, що ми занурені в рутину та повсякденну суєту, і наше життя таке далеке до святості та досконалості, приземлене та сіре, ми повинні просити у Спасителя світу, Господа нашого Ісуса Христа зцілення наших згорблених гріхами душ. Просити, щоби Він зняв цю важкість гріхів, розпрямив нас, дав можливість бачити духовне небо і завжди перебувати з Ним. Амінь.

Вам також має сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *