Проповідь на першу неділю Великого Посту
Дорогі у Христі брати та сестри, ми розпочали цей прекрасний час, час Великого посту. А що таке є піст? Що означає це слово? Напевно, кожен із нас надав би чимало визначень цьому слову? Проте нам слід звернути увагу саме на сенсі посту? Сенс посту не в тому, щоби похудати, щоби стати кращим, щоби не споживати окремої їжі. Сенс посту у тому, щоби зустріти Воскреслого Христа, щоби приготувати місце для Того, Хто віддав за кожного із нас Своє життя.
Гріх наскільки увійшов в життя людей, що почав нищити такий прекрасний Богом створений світ. Гріх починає нищити й саму людину. І тут за нас заступається Сам Господь, Творець видимого й невидимого світу. Він так полюбив кожного із нас, що посилає Свого Єдинородного Сина, щоби Той розіп’яв на хресті наш гріх. І на хресті Божого Сина вмирає гріх кожної людини. Бог сильно любить кожного із нас, але Він не любить гріха. Якщо ми бажаємо відчути Божу любов, то повинні докладати усіх зусиль, щоби позбутися гріха, щоби провадити боротьбу із ним, поки повністю не викорінимо його зі свого життя.
Бо тільки там, де є Бог, там ми можемо бути щасливими. Тому для нас є таким важливими та необхідним час Великого посту. Бо у цей час ми маємо зрозуміти навіщо і для чого ми живемо у цьому світі. Апостол Павло говорить, що життя кожної людини – це боротьба. Він звертається до нас такими словами: «Хіба не знаєте, що ті, які біжать на перегонах, біжать усі, але лиш один бере нагороду? Біжіть так, щоб її осягнути!» (І Кор. 9:24). І дальше він каже: «Я боровся доброю борнею, скінчив біг – віру зберіг» (ІІ Тим. 4:6). Які чудові слова: скінчив біг – віру зберіг. Ми маємо старатися так, щоби під кінець нашого земного життя кожен із нас міг сказав такі слова: «Я закінчив нелегкий біг, але зберіг віру».
Всі ми, дорогі у Христі брати та сестри, біжимо. Через декілька хвилин кожен із нас вийде із храму й побіжить по своїх справах. Яким би важким не був наш біг, ми маємо пам’ятати, що Ісус Христос – наш Бог, без Якого неможливо ані нічого побудувати, ані жити щасливо та радісно. Ми маємо для себе відкрити Бога, Який стукає до наших сердець. Він стоїть і не перестає стукати. А ми впродовж усього свого життя так часто Його ігноруємо й забуваємо Його святі Заповіді.
У цей прекрасний час Великого посту ми маємо можливість переосмислити своє життя, побачити і покаятися зі своїх гріхів та пристрастей. Адже піст – це наше прагнення повернутися до тієї первозданної чистоти та святості. Це той час, коли Господь кличе кожного із нас до покаяння, подає можливість до щирого навернення і чекає нашого повернення до батьківського дому так, як чека батько свого блудного сина. Не забуваймо також, що піст – це час для наших надбань. І, кожен раз, ступаючи на поприще Великого посту, ми надіємося, що зуміємо щось виправити та змінити. І, навіть, коли нам це не вдається втілити у життя, ми все одно отримуємо невимовну радість та щастя, бо усі ці дні ми були поруч із Христом, а Він був поруч нас. Ми співпереживали Йому у Його муках і терпіннях, а Він допомагав нам нести наш хрест життєвою дорогою.
Сьогодні, дорогі брати та сестри, у Першу неділю Великого посту, ми згадуємо перемогу Христової Церкви над єрессю іконоборства. Ми дякуємо Господеві, що Він відкрив для нас спасіння. Ми дякуємо Йому, що Він зробив нас синами та дочками Своєї Церкви. Ми дякуємо Богу, що впродовж усієї людської історії, Він посилав до нас богомудрих мужів, пророків, апостолів, святителів, преподобних, праведних, мучеників, котрі укріпили й поширили Христову Церкву по цілому світу.
І сьогодні, у такий важкий для нашої Неньки-України час, час, коли ріки невинної крові дітей, воїнів, простих людей проливаються за свободу та незалежність нашої землі, усі подвижники віри, усі мученики та страждальці, усі молільники та святителі – разом із нами. А, коли ми усі разом, то виявляється, що нам немає чого чи кого боятися. Якщо Бог з нами, хто може нас перемогти чи налякати? Якщо Бог з нами, то чого тоді нам боятися?
Нам немає чого боятися, бо Господь допомагає нам кожної секунди нашого життя. Він стоїть на передовій і захищає Своєю всемогутність наших відважних воїнів. Він пригортає заплакану матір, котра втратила свою дитинку. Він говорить до нас, що не буває ані чужих дітей, ані чужого болю, ані чужого терпіння. Усі ми разом – одна велика родина, одна велика сім’я, яка співпереживає, оплакує, молиться та терпить. Й допомагає один одному.
Тому у цей Великий піст так важливо кожному із нас бути милосердними, люблячими, терпеливими. Відкиньмо свій страх, відчай, байдужість, а одягнімося у щит віри, надії та любові один до одного. Відкриймо свої серця до потребуючих, відкиньмо свій егоїзм, бо немає чужого болю й немає для нас іншої Батьківщини. Молімося, дорогі брати і сестри, щоби Господь був завжди могутнім захистом для наших воїнів, щоби Його спасаючи рука завжди простягалася до мирних жителів, а Пречиста Богородиця огортала Свої омофором усіх ти, хто бореться за нашу волю й вела нас до перемоги над злобним ворогом, для якого нема нічого святого. Амінь.
