Проповідь на неділю митаря та фарисея

Неділя Митаря та фарисея розпочинає підготовляти усіх нас до початку Великого Посту. Своїми сумними піснеспівами та євангельськими читаннями пробуджує нас побачити та усвідомити власну гріховність та принести гідний плід покаяння й посту.

Вже від сьогодні ми чуємо у церкві сумні слова пісня: «Покаяння двері отвори мені, Життєдавче!», котрі волають до Бога про наше із вами прощення та помилування. А євангельські читання навчають нас і самої молитви, показуючи, якою вона має бути.

В сьогоднішньому євангельському читанні ми чули причту Господа нашого Ісуса Христа про митаря та фарисея. «Два чоловіки увійшли в храм молитись: один був фарисей, а другий – митар» (Лк. 18:10), – такими словами розпочинає Господь Свою притчу. І тут немає нічого дивного: бо у храм зайшли помолитися ці два чоловіки, котрі прагнули вилити своє серце й душу перед Господом, так, як і ми із вами. І нічого б не було тут такого дивного та незрозумілого, якби Господь не відкрив усім нам, якими помислами й бажаннями наповнювалися їхні серця.

Перед нами стоїть митар: його щира, сповнена смирення та покаяння, молитва така мила Богові. І фарисей: повний гордості та пихатості, його молитва сповнена погорди та зневаження інших. І вона – зовсім не до вподоби Господеві, бо тягне за собою не оправдання та помилування, а осудження та відкинення Богом.

Тож, гляньмо на них пильніше, щоби зрозуміти сенс і характер їхньої молитви, їхній духовний стан, й усвідомити чого нас слід остерігатися, а з чого брати приклад.

Першу згадку про секту фарисеїв ми знаходимо у другій половині ІІ століття до Різдва Христового. Вони завжди виступали як релігійна партія, котра мала великий вплив на народ. Відсторонені від світської влади фарисеї взяли на себе функцію духовних вождів, і всі свої зусилля направляли на досягнення реальної духовної влади. До приходу Ісуса Христа ця секта була наймасштабнішою, з дуже впливовим вождями, котрі виконували кожну букву Закону Мойсея, оминаючи внутрішній смисл заповідей. Вони наскільки розвинули ідею своєї святості, що перестали жити згідно Закону, і в результаті перетворилися на лицемірів, користолюбців, егоїстів. Саме за це їх картав та викривав Ісус, бо вони напоказ виставляли свої подвиги: молитву, милостиню й добрі діла.

Митарі – збирачі податків для римських окупантів. Для збору податків римляни будували окремі будинки, а митарі це право збирати податок купляли за гроші один в одного. Їх ніхто не поважав і не любив, бо вони різними способами вибивали податки для Риму у своїх земляків, маючи з цього дохід і для себе. Крадіжки, обман, здирство, насилля супроводжувало їхню працю. Їх ненавиділи усі, а саме поняття «митар» прирівнювалося до «грішника» й «поганина».

І саме один із таких митарів заходить у Храм, щоби помолитися. Він не входить всередину, а стає біля входу. Страждання його душі зігнули його, не дозволяючи підняти свої очі увись. Б’ючи себе у груди, він промовляє тільки п’ять слів: «Боже, змилуйся наді мною грішним!» (Лк. 18:13).

Та й фарисеї входить до цього храму, щоби також помолитися. Він, доки йшов до храму, роздав багато милостині. Перед ним йшов слугу, голосно вигукуючи й запрошуючи охочих, особисто, з рук найповажнішого чоловіка отримати милостиню. Зовнішній вигляд, постава, мова – все свідчило про його святість. Він два рази в неділю постив, жертвував у храм десяту частину свого майна. І тут при вході бачить митаря. І в душі у цього фарисея з’являється відраза до цього чоловіка. А так, як юдеї не дозволяли митарям входити до Храму, він стає перед ним, щоби показати себе за приклад усім людям, котрі перебували у Храмі. Так, зазвичай, показує себе гордість.

На обличчі митаря був смуток та печаль, а обличчя фарисея випромінювало самозадоволення. Та й молитва фарисея була набагато довша, аніж молитва митаря. В своїй молитві він дякував Богові за те, що не став таким, як інші люди – грішники, підкреслюючи свої чесноти та добрі діла, засуджуючи митаря, й інших, грабіжників, неправедних, перелюбців. Та з почуттям виконаного обов’язку вийшов із Храму, ставши прикладом для народу. Але чи добрим прикладом?

І тут Господь показує Своє відношення до молитви митаря та фарисея: фарисей відходить осуджений, а митар – виправданий. Усвідомлення своєї гріховності потрясло серце митаря, а засліплений гордістю фарисей не може побачити своїх недоліків, яких у нього так багато. Та й у своїй молитві він вказує, ніби натякає Богові на свою святість та праведність, що він не такий, як інші люди: грабіжники, неправедні, перелюбці. І отримує від Господа не похвалу, а осудження.

Дорогі у Христі брати та сестри, перед нами лежить дві дороги: ми або підемо дорогою фарисея до власного спокою, зовнішньої величі, до всього того, чого так прагне гордість та пихатість; або підемо слідами митаря з його щирою та смиренною молитвою, сповненого покаяння серцем, з пробудженою совістю, котра опускає очі додолу, б’ючись в груди, просячи про покаяння та милосердя.

Ця перша дорога – це дорога земного добробуту – дорога, котра приведе до погибелі; друга – це гірка та темна стежка, котра приведе нас до джерела світла та правди. Оминаймо цю першу дорогу, котра веде нас до фарисейської гордості та пихатості, робить нас сліпими й провадить до погибелі. Бо тільки сліпий не бачить шляху й спотикається. А сліпота наша у тому, що всі ми вважаємо себе зрячими. Ми все добре бачимо, добре розуміємо, добре можемо порадити, а ще краще повчити. От тільки одного, що ми не можемо побачити – це своєї гріховності. Фарисейство – це наш найбільший гріх, котрий відкидає нас не тільки від Бога, але й від свого ближнього. Стараймося, дорогі мої, залишити свою гордість й прийти з митаревим смирення до Христа, бо тільки в Ньому ми віднайдемо справжнє щастя, радість та добро.

 


Дорогі читачі й відвідувачі нашого парафіяльного сайту, вкотре ми зіштовхнулися із проблемо фінансування й подальшого існування даного проекту. У нас ще так багато цікавих та важливих матеріалів та ідей, але так мало ресурсів для їхньої реалізації.

Тому надіємося на вашу матеріальну підтримку, щоби і надалі працювати для вас: інформуючи та настановляючи, підтримуючи та надихаючи. Будемо вдячні за ваші щирі пожертви, які ви зможете перечислити:

Картковий рахунок ПриватБанку: 5169 3324 0691  2264 (призначення платежу: пожертва для парафіяльного сайту)

IBAN: UA543366770000026005052554124 (отримувач: РО РГ УГКЦ СВ. МИКОЛАЯ; призначення платежу: пожертва для парафіяльного сайту).

Посилання щоб здійснити грошовий переказ

Потрібно зібрати до 31.07.2021$2020$2630

Вам також має сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *