Проповідь на 7 неділю по Зісланні Святого Духа

Дорогі у Христі брати та сестри, сьогоднішнє Євангеліє питає кожного із нас про нашу особисту віру. Чи я, чи ти, чи хтось із нас має таку віру, на яку Господь скаже: «Чи віруєте, що я можу це зробити?» (Мт. 9:28).

Адже скільки наших молитов проказано, скільки постів дотримано, скільки паломництв здійснено, але чи ми віримо, що Господь може це зробити? Тут Господь питає про нашу особисту віру, про наші особисті відносини з Ним, а не про забобони та якусь практику. Тут Господь чітко і ясно запитує саме про нашу особисту віру.

А, якою ж є наша віра сьогодні? Чи просимо ми у своїх молитвах, щоби Господь примножив нашу віру? У Євангеліях ми знаходимо сім різних епізодів, коли Ісус зцілює сліпих. У традиції єврейського народу оздоровлення сліпця означало здійснення месіанських часів. Бо тільки Месія міг оздоровляти та зцілювати, повертати зір та втихомирювати природу.

Ісус Христос приходить, щоби сліпці бачили, криві ходили, прокажені очищувалися. І двоє сліпих прямують за Ісусом, вони ведуть один одного і голосно кричать. Чому вони кричать? Бо вони нічого так не бажають, як побачити світ та його красу. Ми не знаємо чи вони були сліпими від народження, чи втратили зір з якихось причин. Але вони кричать щиро: «Помилуй нас, сину Давидів!» (Мт. 9:27).

А в скількох епізодах нашого життя ми є сліпими, скільки сліпих виборів ми зробили? І ми маємо кричати, маємо невпинно волати: «Помилуй мене, грішного, сину Давидів!» (Мт. 9:27). Кричати до тих пір, поки не почуємо своїм серцем голосу Господа.

Євангелист Матей говорить, що було двоє сліпців. Цих двоє збідованих людей розпізнають Месію. А чи ми у своєму житті також розпізнаємо Христа? Адже Він постійно перебуває біля нас. Чи ми розпізнаємо Його, чи помічаємо Його присутність в інших? Навіть у тих людях, котрі є для нас незручними, котрі не є для нас комфортними, котрі нам не подобаються. Чи ми можемо у них розпізнати Самого Ісуса Христа? Адже вони також є створені на образ та подобу Божу.

Далі ми бачимо, що, увійшовши у хату, Ісус звертається саме до цих двох сліпців: «Нехай вам станеться за вашою вірою!» (Мт. 9:29). Прекрасні слова, найбажаніші для цих сліпих людей.

Сьогодні, дорогі мої, цими ж словами Христос звертається до кожного із нас.  Нехай за нашою вірою станеться усе, про що ми просимо, чого прагнемо та бажаємо. Та чи ми віримо, чи довіряємо ми Богові? Якою є наша віра? Адже ми знаємо, що праведний з віри буде жити. А чим живемо ми? Якими є наші вибори? Чи ці вибори ведуть нас дорогою віри, а чи дорогою вподобань? Адже Господь говорить: «За твоєю вірою». Якщо у нашому житті щось валиться, щось іде не так, якби нам того хотілося, якщо ми все далі і далі віддаляємося від Бога, то це зовсім не є якимось покаранням, а тільки послідовністю тих подій, які не основуються на Бозі та Його святій волі.

Господь очікує від кожного із нас рішучості іти за Ним. Він прагне, щоби ми кричали про Його любов, милосердя, всепрощення. Кричали скрізь і завжди. Кричали навіть тоді, коли нам намагатимуться закрити рота, коли будуть принижувати та погрожувати. Кричали завжди, бо у цьому проявляється наша віра, наше смирення, наша любов, наша надія. Амінь.

Вам також має сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *