Проповідь на 24-ту неділю після П’ятдесятниці

Наше життя всіяне проблемами та страж­даннями. Все частіше ми бачимо людей, котрі терплять важкі недуги; людей, залежних від алкоголю, від наркотиків; людей, в яких закорінений гріх у душі змушує ранити інших і ставитись до них без любові. Чи ми дійсно приречені жити серед проблем і труднощів?

Радісна звістка Ісуса Христа нам говорить про щось інше. Звіщає нам, що в Бозі можемо знайти розв’язання усіх своїх проблем та труднощів.

Євангеліє нам розповідає про одну жінку, кот­ра дванадцять років терпіла кровотечу. Випро­бувала, мабуть, усі ліки. Євангелист Лука нам говорить, що витратила на лікарів увесь свій маєток, і ніхто з них не міг її оздоровити, її недуга на той час була невиліковною. Сьогодні достатньо було, мабуть, нескладного хірургічного втручан­ня. Лише можемо собі уявити, як терпіла ця нещасна жінка.

Але це було не тільки фізичне страждання. Згід­но з жидівським законом, жінку, котра хворіла на таку недугу, вважали «нечистою». А нечи­стим ставала кожна людина і кожна річ, котрої вона доторкнулася. Та жінка була приречена жити в повній ізоляції, була відділена від релігійних зі­брань і від своїх близьких. Вона не мала права була бути у тому натовпі, котрий зі­брався біля Ісуса Христа. Якщо б там були люди, котрі знали її, то б прогнали її. Зі страху, щоб не бути викритою, не відважилася безпосередньо звернутися до Ісуса Христа. Але саме на Нього покладала усю свою надію. Євангелист Матей описує, що відбулося в її нутрі: «Як тільки доторкнуся до краю Його одежі, видужаю» (Мт. 9:21). Приступає, отже, до Ісуса ззаду і торка­ється Його одежі. Можна було б сказати, що ри­зикує усім, аби лише здобути людську гідність, котру через недугу втратила.

І сталося чудо. Перестала кровоточити.

Та Ісус відразу запитав: «Хто доторкнувся Мене?» (Лк. 8:45). Апостол Петро, здивований Ісусовим питанням, відповів: «Наставниче, то люди коло Тебе юрмляться і тиснуться!» (Лк. 8:45). Але Ісус не був задоволений такою відпо­віддю. Знав, що хтось з того багатолюдного на­товпу по-особливому Його торкнувся. Дотиком повним віри, який виходив з безнадійної потреби. Хтось зробив дійсний і живий контакт з Богом. І той хтось прийняв оздоровлюючу силу.

«Хтось доторкнувся Мене…» – пояснює учням, маючи на увазі не юрбу народу в цілому, а вказує на одну конкретну особу з натовпу Учні вважали неправдоподібним те, щоб Ісус зауважив когось серед натовпу, що юрбився і штовхався. Але Ісус зауважив. Така Божа любов! Така Божа чутли­вість до людських бід і дотиків віри!

«Хтось Мене доторкнувся?» – це прекрасні сло­ва. Вони запевняють нас, що коли «торкнемося» Бога у вірі – відчуємо Його поміч. Так, як Ісус відчув дотик віри, коли жінка серед натовпу торкнулася краю Його одежі, так відчуває кожне наше прохання, котре до Нього засилаємо. Деколи люди питають: «На світі мільярди людей, чи може мене Бог зауважити і дба­ти про мене?». Ця розповідь дає чітку відповідь. «Натовп» нас, мабуть, не зауважить, але Ісус – неодмінно. Можемо бути певні, що завжди зауважить і від­повість на дотик віри.

Для Ісуса ніхто не є втрачений, забутий у натовпі. «Побачивши жінка, що не втаїлася, тремтячи підійшла й упавши Йому до ніг, призналася пе­ред усіма людьми, чому до Нього доторкнулась і як негайно одужала. Сказав їй Ісус: «Дочко, віра твоя спасла тебе, йди в мирі!» (Лк. 8:47-48). Ось, віра нам дає можливість «торкатися» Ісуса Христа в часі наших потреб. І на такий дотик Ісус відповідає зціленням та любов’ю…

Один британський пароплав біля острова у Північному морі зазнав аварії і передавав сигнал «СОС» («SOS»). Передня частина корабля застрягла в піску, прибій був стрімкий, і виникала загроза, що корабель переломиться. Щоб урятуватися морякам потрібно було стрибати у воду, а там до них на­ближалися рятувальники і витягували моряків з води. Рятівний човен проплив двадцять разів, і тринадцять моряків врятува­лися, два ні. Ті два не ризикнули відважитися на небезпечний стрибок. Тільки той, хто на нього відважився, був врятований.

Вірити часто означає «стрибнути». Але ми зна­ємо, що на кінці того «стрибка» нас очікує наш Спаситель Ісус Христос. І так відбувається зу­стріч через віру. Це хвилина оздоровлення і розв’язання наших проблем та труднощів.

Спробуймо сьогодні, вже тепер, назвати всі біди свого життя. І спробуймо сьогодні, вже тепер, наважитись у вірі приступити до Ісуса і торкнутися Його. І Він нам скаже: «Донько моя, сину мій, твоя віра тебе оздоровила. Іди в мирі!».


Дорогі читачі й відвідувачі нашого парафіяльного сайту, вкотре ми зіштовхнулися із проблемо фінансування й подальшого існування даного проекту. У нас ще так багато цікавих та важливих матеріалів та ідей, але так мало ресурсів для їхньої реалізації.

Тому надіємося на вашу матеріальну підтримку, щоби і надалі працювати для вас: інформуючи та настановляючи, підтримуючи та надихаючи. Будемо вдячні за ваші щирі пожертви, які ви зможете перечислити:

Картковий рахунок ПриватБанку: 5169 3324 0691  2264 (призначення платежу: пожертва для парафіяльного сайту)

IBAN: UA543366770000026005052554124 (отримувач: РО РГ УГКЦ СВ. МИКОЛАЯ; призначення платежу: пожертва для парафіяльного сайту).

Посилання щоб здійснити грошовий переказ

[birdsmeter]

Вам також має сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *