Проповідь на 24-ту неділю після П’ятдесятниці
Наше життя всіяне проблемами та стражданнями. Все частіше ми бачимо людей, котрі терплять важкі недуги; людей, залежних від алкоголю, від наркотиків; людей, в яких закорінений гріх у душі змушує ранити інших і ставитись до них без любові. Чи ми дійсно приречені жити серед проблем і труднощів?
Радісна звістка Ісуса Христа нам говорить про щось інше. Звіщає нам, що в Бозі можемо знайти розв’язання усіх своїх проблем та труднощів.
Євангеліє нам розповідає про одну жінку, котра дванадцять років терпіла кровотечу. Випробувала, мабуть, усі ліки. Євангелист Лука нам говорить, що витратила на лікарів увесь свій маєток, і ніхто з них не міг її оздоровити, її недуга на той час була невиліковною. Сьогодні достатньо було, мабуть, нескладного хірургічного втручання. Лише можемо собі уявити, як терпіла ця нещасна жінка.
Але це було не тільки фізичне страждання. Згідно з жидівським законом, жінку, котра хворіла на таку недугу, вважали «нечистою». А нечистим ставала кожна людина і кожна річ, котрої вона доторкнулася. Та жінка була приречена жити в повній ізоляції, була відділена від релігійних зібрань і від своїх близьких. Вона не мала права була бути у тому натовпі, котрий зібрався біля Ісуса Христа. Якщо б там були люди, котрі знали її, то б прогнали її. Зі страху, щоб не бути викритою, не відважилася безпосередньо звернутися до Ісуса Христа. Але саме на Нього покладала усю свою надію. Євангелист Матей описує, що відбулося в її нутрі: «Як тільки доторкнуся до краю Його одежі, видужаю» (Мт. 9:21). Приступає, отже, до Ісуса ззаду і торкається Його одежі. Можна було б сказати, що ризикує усім, аби лише здобути людську гідність, котру через недугу втратила.
І сталося чудо. Перестала кровоточити.
Та Ісус відразу запитав: «Хто доторкнувся Мене?» (Лк. 8:45). Апостол Петро, здивований Ісусовим питанням, відповів: «Наставниче, то люди коло Тебе юрмляться і тиснуться!» (Лк. 8:45). Але Ісус не був задоволений такою відповіддю. Знав, що хтось з того багатолюдного натовпу по-особливому Його торкнувся. Дотиком повним віри, який виходив з безнадійної потреби. Хтось зробив дійсний і живий контакт з Богом. І той хтось прийняв оздоровлюючу силу.
«Хтось доторкнувся Мене…» – пояснює учням, маючи на увазі не юрбу народу в цілому, а вказує на одну конкретну особу з натовпу Учні вважали неправдоподібним те, щоб Ісус зауважив когось серед натовпу, що юрбився і штовхався. Але Ісус зауважив. Така Божа любов! Така Божа чутливість до людських бід і дотиків віри!
«Хтось Мене доторкнувся?» – це прекрасні слова. Вони запевняють нас, що коли «торкнемося» Бога у вірі – відчуємо Його поміч. Так, як Ісус відчув дотик віри, коли жінка серед натовпу торкнулася краю Його одежі, так відчуває кожне наше прохання, котре до Нього засилаємо. Деколи люди питають: «На світі мільярди людей, чи може мене Бог зауважити і дбати про мене?». Ця розповідь дає чітку відповідь. «Натовп» нас, мабуть, не зауважить, але Ісус – неодмінно. Можемо бути певні, що завжди зауважить і відповість на дотик віри.
Для Ісуса ніхто не є втрачений, забутий у натовпі. «Побачивши жінка, що не втаїлася, тремтячи підійшла й упавши Йому до ніг, призналася перед усіма людьми, чому до Нього доторкнулась і як негайно одужала. Сказав їй Ісус: «Дочко, віра твоя спасла тебе, йди в мирі!» (Лк. 8:47-48). Ось, віра нам дає можливість «торкатися» Ісуса Христа в часі наших потреб. І на такий дотик Ісус відповідає зціленням та любов’ю…
Один британський пароплав біля острова у Північному морі зазнав аварії і передавав сигнал «СОС» («SOS»). Передня частина корабля застрягла в піску, прибій був стрімкий, і виникала загроза, що корабель переломиться. Щоб урятуватися морякам потрібно було стрибати у воду, а там до них наближалися рятувальники і витягували моряків з води. Рятівний човен проплив двадцять разів, і тринадцять моряків врятувалися, два ні. Ті два не ризикнули відважитися на небезпечний стрибок. Тільки той, хто на нього відважився, був врятований.
Вірити часто означає «стрибнути». Але ми знаємо, що на кінці того «стрибка» нас очікує наш Спаситель Ісус Христос. І так відбувається зустріч через віру. Це хвилина оздоровлення і розв’язання наших проблем та труднощів.
Спробуймо сьогодні, вже тепер, назвати всі біди свого життя. І спробуймо сьогодні, вже тепер, наважитись у вірі приступити до Ісуса і торкнутися Його. І Він нам скаже: «Донько моя, сину мій, твоя віра тебе оздоровила. Іди в мирі!».
Дорогі читачі й відвідувачі нашого парафіяльного сайту, вкотре ми зіштовхнулися із проблемо фінансування й подальшого існування даного проекту. У нас ще так багато цікавих та важливих матеріалів та ідей, але так мало ресурсів для їхньої реалізації.
Тому надіємося на вашу матеріальну підтримку, щоби і надалі працювати для вас: інформуючи та настановляючи, підтримуючи та надихаючи. Будемо вдячні за ваші щирі пожертви, які ви зможете перечислити:
Картковий рахунок ПриватБанку: 5169 3324 0691 2264 (призначення платежу: пожертва для парафіяльного сайту)
IBAN: UA543366770000026005052554124 (отримувач: РО РГ УГКЦ СВ. МИКОЛАЯ; призначення платежу: пожертва для парафіяльного сайту).
Посилання щоб здійснити грошовий переказ
[birdsmeter]