Проповідь на 18 неділю по Зісланні Святого Духа

Історія покликання перших апостолів є для нас відомою. Ми із вами також є спадкоємцями апостолів, хоча і живемо в зовсім інший час та в інших обставинах. Ми із вами не рибалки, котрі тяжко працюють, щоби прогодувати свою сім’ю на Генизаретському озері. Це озеро одночасно дуже красиве і підступне. В ньому водиться чимало риби, але не в такій кількості, щоби прогодувати сім’ї всіх тих рибалок, котрі рибалили на цьому озері. Дуже часто, виходячи ловити рибу, вони жадібно та заздрісно дивилися на човни інших рибалок: чи їм вдалося щось виловити, адже тоді вони зможуть нагодувати свої сім’ї та отримають якійсь засоби для подальшого існування. Вони всі прагнули менше трудитися, а більше виловлювати, проте так відбувалося не завжди. А під час бурі, шторму, було неможливо втриматися в човні. Доволі часто рибалки гинули, ризикували своїм життям, але, по-іншому, вони не могли, бо потрібно було заробляти для своїх сімей.

І ось, одного дня, в їхнє середовище приходить Ісус. Приходить спочатку, як приходили різного роду вчителі та пророки. Цей чужинець несподівано звертається до них, Він залишається з ними, щоби розрадити та навчити в їхньому розгубленому становищі. Він бачив їхні життя і розумів, що серця багатьох з них відгукнуся на Його слова, адже всі вони обтяжені іншими турботами та клопотами. Змучені від невдалої нічної ловлі, вони не дуже були настроєні на те, щоби слухати слова про вічне.

І ось Ісус, переживаючи їхній стан, робить те, що повинен зробити будь-який проповідник, котрий відповідає за свої слова. Він наголошує їм знову відплисти на озеро та в черговий раз закинути сіті. І рибалки слухають Його голосу. І їхні сіті наповнюються рибою так, що ті стали рватися. І вони почали кликати інших на допомогу, а, відповідно, ділилися своїх таким вдалим уловом. Рибалки відчули невимовну радість таким щедрим уловом. В своїй радості вони вже забули, сказану Христом проповідь.

Проте хтось із рибалок забуває про рибу, він бачить любов Божу до людини. І щойно засмучений від невдалої рибалки Симон розуміє, що йому відкрилася інша реальність, в котрій люди відчувають любов Божу до них. І йому стало страшно від тієї великої дистанції, котра відділяє людину від Бога, Котрого він побачив у Христі. І, звичайно, Христос все зрозумів і в ньому, і в Якові та Івані. Від сьогодні ці рибалки мають стати ловцями людських душ. І Він кличе їх.

Євангеліє говорить, що човни, наповнені рибою, пристали до берега, натовп пішов за Христом. Він пішов не для того, щоби визнати Христа Спасителем та Месією, а, щоби Христос-чудотворець знову повторив це чудо чи зробив ще якесь. І тільки ті, хто залишив свої човни із рибою, щоби йти за Христом, ті готові прийняти всі труднощі та перешкоди аби тільки бути з Ісусом.

Наше життя так схоже на цих людей, котрі залишилися біля своїх човнів із рибою. Нам так хочеться, щоби Бог увійшов в наше життя не в якості того, хто пропонує нам хресний шлях, Голгофу, а в якості того, хто вирішить досить швидко усі наші суєтні проблеми. І тільки тоді ми готові стати християнами. І ким ми є в такому випадку – чи тими нащадками апостолів, котрі кинули свої, переповнені рибою сіті, та пішли за Христом, чи тими, хто пішов за Христом, щоби ще щось отримати від Нього, не даючи нічого взамін.

Дорогі брати і сестри, ми повинні свідчити про Христа в своєму житті, виконуючи кожен свою працю та призначення. Ми повинні поширювати любов Божу серед інших, показуючи себе добрими християнами. Покликання кожного із нас – показати людям Христа, відкрити їм Його любов та милосердя.

  І ця історія про покликання перших учнів нехай стане для нас дороговказом. Будемо роздумувати над тим, що ця історія описує нам подію, котра повинна відбутися в житті кожного християнина. Задумаймося над питанням: а чи відбулося справжнє покликання в нашому житті? Напевно, що так, бо зараз ми знаходимося саме в Божому храмі. Проте чи відгукнулися ми на нього так, як відгукнулися на нього ці рибалки, однією миттю ставши Його апостолами?

Сьогодні Ісус виходить на мою і твою стежину життя й запрошує слідувати за Ним. Цей заклик звернений до різних людей. Одні є вченими, як  Павло, а інші просто звичайними людьми, про яких великий апостол згадує в листі до Коринтян: «Погляньте, брати, на звання ваше: не багато мудрих тілом, не багато сильних, не багато благородних; але Бог вибрав немудре світу, щоб засоромити мудрих, і безсильне світу Бог вибрав, щоб засоромити сильних, – і незначне світу та погорджене Бог вибрав, і те, чого не було, щоб знівечити те, що було, щоб жадне тіло не величалося перед Богом». (І Кор. 1:26-29). Важливою є наша готовність стати учнями Христа та йти за Ним впродовж цілого нашого життя. Амінь.

Вам також має сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Facebook Auto Publish Powered By : XYZScripts.com