Готуйте Господеві дорогу…

Зазвичай, Івана Хрестителя ми називаємо Предтечею або Предвісником Христа. В часи Спасителя не було звичних для нас засобів поширення інформації: не було ані інтернету, ані телебачення, газет, радіо. Переважно тоді, коли потрібно було розказати якусь важливу новину, то на ринкових площах робили спеціальні люди, яких називали вісниками або глашатаями. До їхніх обов’язків входило: проголошувати царські накази, відомості, новини. Так само їхньою функцією було оголошувати про царський візит. Як тоді, так і тепер, коли якесь місце має відвідати високопосадовець, то, зазвичай, місцева влада та мешканці намагаються прибирати та відремонтувати дороги, пофарбувати будинки та паркани, висаджувати клумби.

Іван Хреститель – це той глашатай, який приготовляє усіх до прибуття Сильнішого, Того, Хто йде вслід за ним. Адже цілому Ізраїлю потрібне було оновлення та очищення. Це оновлення та очищення дуже потрібно і нам із вами.

Про це саме говорить євангелист Марко на початку свого Євангелія. «Ось я посилаю мого посланця перед тобою, який приготує тобі дорогу. Голос вопіющого в пустині: Готуйте Господеві дорогу, вирівняйте стежки його”, – так виступив Йоан, христивши у пустині та проповідувавши хрищення покаяння на прощення гріхів» (Мр. 1:2-4). Як бачимо, Іван Предтеча у своїй проповіді не торкався якихось політичних чи суспільних тем. Його пригодили слухати ті, хто бажав почути Слово Боже. Проповідь Івана Хрестителя актуальна та приваблива і для нас. Хоча наша сучасна наука та техніка дає нам те, що люди, часів Христа, навіть і не знали та не мріяли. Наші міста перевершують найсміливіші фантазії прадавніх будівельників та митців, величі Собори вражають нас своєю красою, а наші багатоповерхівки підносяться все вище та вище, усе це робить людину маленькою мурашкою.

Як бачимо, євангелист Марко в кількох словах зумів передати те потрясіння, яке справила проповідь Івана Хрестителя на своїх сучасників. Коли людина хвора і не може заснути, то ніч тягнеться безкінечно довго, але, як тільки людина задрімає, то зразу ж звучить будильник, а на вулиці вже ранок. Так звучать перші рядки Євангелія від Марка, а нам слід задуматися: чи і ми не спимо? Потрібно задуматися, чи ми сьогодні не спимо в Церкві та своєму життя, та що здатне розбудити нас.

Нас приколисує та відволікає той віртуальний простір, який увірвався в наше життя, в якому розповсюджуються новини, слухають проповіді, дружать. Ми сприймаємо як щось звичайне гарячу та холодну воду, обігрівачі взимку, пральні та посудомийні  машини – всю ту  техніку, яка полегшує наше життя. В наш час людині не приходиться витрачати багато часу, щоби здобути собі їжу, як це доводилося робити століття назад. Як не дивно, все це, що покликане полегшити людині життя, так і не зробило людину щасливою. Залишається чимало людей, які відчувають себе самотніми, а їхнє життя є порожнім. За тими щоденними клопотами не залишається місця для Бога. У цьому ми дуже близькі до людей, які пригодили слухати Івана Хрестителя. Про нього Святе Письмо говорить, що його голос звучить у пустелі. Це означає, що ми можемо почути цей голос тоді, коли в нас буде вимкнуте радіо, телебачення, музика, коли не будуть лунати голоси колег, друзів, коли не потрібно буде кудись спішити, намагатися вкластися у встановлені терміни. Голос Божий зазвучить там, де є тиша, мир та спокій.

Перед нами, як і перед людьми, котрі приходили до Івана Хрестителя, є такі ж самі виклики. Як тоді, так і тепер, люди зустрічаються з неправдою, обманом, маніпуляціями, насильством. Що робити? Кидати роботу і не брати участі у неправих діях? З такими і подібними питаннями до пророка приходили митарі та солдати. На ці питання Іван дав таку відповідь: «Прийшли також митарі христитись і йому мовили: «Учителю, що маємо робити?». А він сказав їм: «Нічого більше понад те, що вам призначено, не робіть». Вояки теж його питали: «А ми що маємо робити?» Він відповів їм: «Нікому кривди не чиніть, фальшиво не доносьте і вдовольняйтесь вашою платнею» (Лк. 3:12-14). А це є відповідь і нам із вами, бо сьогодні перед нами стоять ті ж самі виклики.

Основним мотивом у проповіді Івана Хрестителя було покаяння, навернення. Воно полягає в тому, щоби відсікти від свого серця усі пристрасті та привернути його до Ісуса. Для єврейського народу пустеля – це місце, звідки почався шлях із дому неволі, із рабства. Так само перед кожним із нас постає виклик: повернутися із тієї пустелі, в якій перебуваємо до Ісуса. Принести Йому свої недуги, щоби Він зцілив їх.

Впродовж цих днів, які відділяють нас від свята Богоявлення, в якому Ісус зробить нас учасниками Свого хрещення, постараємося у своїх серцях зробити постанову навернення. Амінь.

Вам також має сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Facebook Auto Publish Powered By : XYZScripts.com