Продавці солодких снів

Пророк Єремія, перебуваючи на служінні своєму народові, постійно відчував самотність. Проголошуючи Слово Боже він стає ворогом не тільки цареві, але й простим людям, священникам та пророкам. Знаючи Слово Боже, він не може змиритися з тим обманом, котрий пропонували пророки-самозванці.

 Замість того, щоби закликати народ до покаяння, лжепророки заспокоювали й присипляли їхню свідомість та совість. Пророкуючи від імені Бога, вони свідомо йшли проти Нього: «Так говорить Господь сил: «Не слухайте слів тих пророків, що вам пророкують: вони нісенітниці вам верзуть. Оповідають марення серця свого, а не з уст Господніх. Вони кажуть тим, що зневажають моє слово: Мир вам буде! І всім тим, що ходять за своїм упертим серцем: Лихо не спіткає вас!» (Єрем. 23:16-17).

Єремія зіштовхнувся з тим жахливим фактом, що більшість лжепророків були взагалі невіруючими людьми, вони самі складали свої пророцтва, обманюючи і себе й інших. Таких лжепророків можна назвати продавцями солодких снів, магічних таблеток, котрі миттєво заспокоюють та присипляють.

Люди, отримавши таку таблетку, перестають бачити Бога та чути Його Слово. Вони нездатні більше радіти та бадьоритися. Бо все, що у них залишилося – це викривлена свідомість, сни, надії та сподівання.

Тому Господь говорить через Свого вірного пророка Єремію, що справжні пророки повинні голосно проголошувати справжнє Боже Слово та спасати засуджених на смерть, замість того, щоби продавати їх дешеве та приємне снодійне: «Не посилав я тих пророків: самі вони позбігались! Не говорив я їм, – самі пророкували! Коли ж вони стояли в моїй раді, нехай оповістять мої глаголи людові моєму, нехай відвернуть його від його злої дороги й від ледачих його вчинків. Чи то ж я Бог лише зблизька, – слово Господнє, – а не Бог і здалека? Чи може хтось де-небудь у потайне місце сховатись, де б я його не побачив? – слово Господнє. Чи я ж не сповнюю небо й землю? – слово Господнє. Я чув, що говорять пророки, як вони моїм ім’ям неправду пророкують, мовивши: Я бачив сон! Я бачив сон! Чи довго ж іще так буде в серці пророків, які неправду пророкують і які віщують оману з свого серця? Невже ж вони мають на думці своїми снами, що їх оповідають кожен ближньому своєму, довести люд мій до того, щоб вони забули моє ім’я так, як батьки їхні забули моє ім’я заради Ваала? Пророк, що бачив сон, нехай його як сон оповідає! А той, хто має моє слово, нехай говорить моє слово вірно! Що ж полові до чистого зерна? Чи ж моє слово не схоже на вогонь, – слово Господнє, – на молот, що розбиває скелю? Тому я проти пророків, – слово Господнє, – які один в одного викрадають мої глаголи. Ось я проти пророків, – слово Господнє, – що розпускають свій язик, щоб проректи віщування. Ось я проти тих, які пророкують брехливі сни, – слово Господнє, – які оповідають їх і пантеличать народ мій своїми брехнями й своїм зухвальством. Я не посилав їх і не велів їм, і нема з них ніякої користі для цього народу, – слово Господнє» (Єр. 23:21-32).

Лжепророки подають дешеві замінники Слова Божого, солодку та приємну брехню. Звикання до цієї брехні приводить до забуття Божого Слова. Сни починають змінювати реальність. Чимало людей загинуть, так і не прокинувшись із цього солодкого сну.

А ми? Хто ми? Провісники Слова Божого? Чи продавці солодких снів? Що ми робимо своїми словами? Присипляємо чи пробуджуємо, губимо чи спасаємо?

Наше слово, слово християнина, повинно стати таким схожим на Слово Боже, немов вогонь, немов молот. Бо настав час, щоби ми розпочали закликати Ім’я Боже, нагадуючи всім про Його вірність, любов та милосердя.

Фото ілюстративне –  Pixabay

Вам також має сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.