Роздуми на другу неділю Великого Посту

В другу неділю Великого посту, згадуючи пам’ять святителя Григорія Палами, Свята Церква подає нам євангельську розповідь про зцілення розслабленого. Побачивши віру людей, котрі принесли свого хворого друга до Ісуса, Господь зцілює його. «Сину, відпускаються тобі твої гріхи… Встань, візьми твоє ліжко і йди до свого дому» (Мр. 2:5;11).

Гріх – це першопричина будь-якої хвороби. Гріх – це страшна отрута, котра знищує наше тіло та душу. Гріх – це хвороба, наша власна хвороба, котра потребує негайного та невідкладного лікування. Проте, людині потрібно  встановити правильний діагноз, щоби лікування було ефективним. Вона має сама прийти до лікаря, щоби той розпочав лікування.

Такі самі закони існують і в духовному житті: духовні хвороби необхідно лікувати та викорінювати. І таке лікування розпочинається з моменту, коли людина починає задумуватися над своїм гріхом. Побачити свої гріхи – це початок духовного життя. І для того, щоби людина могла лікувати власні хвороби, Господь дарує нам Тайну Покаяння, в якій ми аналізуємо своє життя, вдивляємося в глибину власної душі, усвідомлюємо свою гріховність, осуджуємо себе через власні гріхи та пристрасті.

Під час Сповіді людина разом зі священиком ставить собі діагноз для того, щоби віднайти правильне лікування для духовного зцілення. В Святій Тайні Сповіді людина скидає із своєї душі гріховний тягар, а священик Божою благодаттю прощає та розрішає її від цього стану.

В час Великого Посту Свята Церква прагне сказати кожному розкаяному грішнику, щоби він не зневірявся. Бог може все перемінити, все може виправити. Потрібно тільки набратися рішучості, щоби звернутися до Бога. Він не може силоміць привести людину до Себе. Він тільки чекає, щоби вона сама прийшла до Нього, щоби попросили про допомогу, щоби зробила крок Йому назустріч. І тоді Господь поспішає обійняти, поспішає витерти сльозу, подає Свою руку милосердя та любові, прощає та благословляє.

Час Великого Посту – це дорогоцінний час, коли ми можемо духовно та тілесно відновитися. Задумаймося над своїми гріхами, погляньмо в глибини власної душі, а гріхи наші незліченні, а гріхи наші тяготять душу та тіло, а гріхи наші не дають нам піднятися, щоби глянути туди, де Господь. І зрозуміймо, що Господь так близько біля кожного із нас. Христос просвічує та освячує кожну людину, потрібно тільки молитися, просити про прощення своїх гріхів, каятися та продовжувати свою життєву мандрівку в Бозі.

Вам також має сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.