Не такий Великдень

Цьогорічні Пасхальні Дні зовсім не такі, до яких ми звикли…

Та, що там говорити, не таким в нас був і Великий Піст, не такий Страсний Тиждень, не на тому місці, де ми звикли лежить плащаниця по наших церквах (причину чому так читай тут). Та й Богослуження відбуваються не так, як ми до цього звикли.

Криза – це завжди час випробувань. Саме в кризових ситуаціях  найкраще проявляється віра кожного.  В критичних ситуаціях ти справжній, в критичних ситуаціях тобі не до фарисейства та лицемірства, в кризових ситуаціях ти не натягаєш маски, ти – справжній. Подібно як на Голгофі, коли поруч із Христом було розп’ято двох розбійників, один насміхався над Христом, а інший, навпаки, покаявся, і отримав спасіння. В критичних ситуаціях справжні християни намагаються підкласти своє плече підтримки, а не злословити  та завдавати болю своїми вчинками та словами.

А ще криза приносить певний суд, бо саме зараз ми бачимо як хтось необдумано спокушає Бога, мовляв: нестрашний мені вірус. А інший, немов той фарисей, виставляє свою побожність напоказ  та ігнорує всі приписи свого єпископа та своєї церкви.

Прохання одне: давайте із гідністю перейдемо через ці Пасхальні Дні, із любов’ю, терпеливістю одне до одного, не ускладнюймо нікому життя, але, навпаки, постараймось підтримати та простягнути руку допомоги.

Так, нам незвично бачити плащаницю біля вхідних дверей, але то не забаганки певних священиків, але вимога часу та розпорядження єпископа.

Питання в іншому: чому одні виконують розпорядження свого архієрея, а інші – ні???

о. Микола Гаврилюк