Не прогулюйте Церкву

Не рідко можна почути виправдання про те, чому люди пропускають церковні богослужіння. Це не стосується тих людей, котрі з якоїсь причини не змогли прийти до Церкви. Але це стосується тих людей, котрі вишукують для себе різноманітні оправдання: то священик довго проповідує, то хтось на них з-під лоба дивиться, то через те, що їм некомфортно перебувати в Церкві, бо там або жарко, або холодно, то вони розчарувалися у Церкві. Адже це вже не так і суттєво: можна і не ходити до Церкви, аби тільки бути християнином у душі.

Чи потрібно ходити до Церкви? На це питання можна дати відповідь, тільки в тому випадку, коли ми визначимо та розкриємо саму суть, призначення та місію Церкви.

Церква – це тіло Христа на землі.

Зі всіма своїми недоліками, Церква залишається Божим планом «А». Ісус проголосив, перш ніж піти на хресну смерть: «Тож і я тобі заявляю, що ти – Петро (скеля), і що я на цій скелі збудую мою Церкву й що пекельні ворота її не подолають» (Мт. 16:18). Ісус використовує Церкву, навіть з усіма її слабкостями, як найголовніший інструмент для поширення та проголошення Євангелії. На небі не існує плану «Б». Є Ісус – голова Церкви: «Він раніш усього, і все існує в ньому. Він також голова тіла, тобто Церкви» (Кол. 1:18), а всі ми – Його руки та ноги. Відкидати Церкву – це відкидати досконалу Божу стратегію поширення Царства Небесного на землі.

Дух Святий покликав нас рухатися та працювали разом.

Коли ми одержуємо Святу Тайну Хрещення та Святу Тайну Миропомазання ми отримуємо Духа Святого. Саме через Нього ми перебуваємо в єдності один з одним, ми утворюємо церковну спільноту.  Апостол Павло наголошує: «старайтеся зберігати єдність духа у зв’язку світу» (Еф. 4:3).

Бог плідно діє в спільноті людей, аніж в окремих людях.

В Старому Завіті Дух Святий діяв через Ізраїль – вибраний Богом народ, а також через окремих людей, котрі виділялися мужністю та вірністю Богові. В час Нового Завіту Дух Святий діє та перебуває в кожному християнині, тому так важливо перебувати саме у спільноті, а не на самоті. Саме тому Ісус говорить: «Поправді, поправді кажу вам: Хто вірує в Мене, той учинить діла, які чиню Я, і ще більші від них він учинить, бо Я йду до Отця» (Ів. 14:12). Тому так важливо перебувати у Церкві. Адже Церква може зробити так багато для поширення Христової науки: організовувати волонтерські рухи, виховувати дітей-сиріт, допомагати підліткам, сім’ям, одиноким, потребуючим та бідним людям по цілому світу.

Божий авторитет перебуває у Церкві.

Апостол Павло говорить: «І він сам настановив одних апостолами, інших – пророками, ще інших – євангелистами і пастирями, і вчителями, для вдосконалення святих на діло служби, на будування Христового тіла» (Еф. 4:11-12). Кожна людина в Церкві покликана Богом нести авторитет служіння, бути відблиском Божого творіння. Християни ніколи не були покликані до життя заради власних амбіцій та планів.

В Христовій Церкві ми вчимося любити та служити.

Апостол Павло пише: «Зважаймо один на одного, заохочуючи до любові й до діл добрих; не залишаймо своїх сходин, як то в декого є звичай, а, навпаки, втішаймо себе, і то тим більше, що бачите, як зближається день» (Євр. 10:24-25). Люди, котрі перебувають на самоті не можуть розвинути свій характер, часто падають духом. І тільки ті, котрі перебувають у спільноті, навчаються допомагати, підтримувати, любити та вдосконалювати один одного.

Якщо людина залишає Церкву через якусь несправедливість, образу чи розчарування, то вона унеможливлює своє зцілення та оновлення.

Новий Завіт говорить, що наші стосунки із Богом напряму зв’язані із стосунками з людьми. Апостол Іван пише: «Хто каже, що він у світлі, а ненавидить брата свого, той у темряві й досі» (І Ів. 2:9). Люди можуть ранити та образити, але Бог завжди віднайде таких людей, котрі зцілять та оновлять.

Не прогулюймо відвідин церковних богослужінь! У вічній Божій спільноті завжди знайдеться місце і для кожного із нас.

Вам також має сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.