Зловживання владою

Я провів своє дитинство в Ірландії. У третьому класі початкової школи ми мали дуже строгого вчителя. Він називався Максвіні.

До Максвіні під час уроку часто навідувалися знайомі. Щоразу він виходив у коридор і вів там безконечні розмови. Але перед тим, як покинути класну кімнату, доручав своємуулюбленомуучневі Падді наглядати за класом. Падді був кремезний рудоволосий хлопець з останньої парти. Під час відсутности вчителя він мав записувати на дошці прізвища порушників дисципліни. Моментально Падді виписував цілий список прізвищ. Тоді по­чинався торг. Одна із жертв, чиє ім’я вже було на дошці, просила: “Зітри моє прізвище, я дам тобі цукерку”.

– Ні, ти дай мені щонайменше три цукерки.

– Найбільше дам тобі дві.

– Дві замало.

– Добре, тоді три.

Инші “винуватці” пропонували яблука, шоколад, скляні кульки.

“Особливо важкі злочинці” змушені були давати кишенькові ножики, катапульти і навіть водяні пістолі.

Коли вчитель раптово відкривав двері, на дошці залишалося лише 3-4 прізвища. Це були хлопчики, які нічого не мали і не могли відкупитися. Їх добряче били. Часто проливалися гіркі сльози.

Це мене шокувало. Я вперше побачив, як надавали перевагу багатшим. На жаль, це було не востаннє.

П’єр Лефевр «Вчитись з життя. Великі поради в малих історіях» Львів: Свічадо:2008.

Вам також має сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *