Зловживання владою
Я провів своє дитинство в Ірландії. У третьому класі початкової школи ми мали дуже строгого вчителя. Він називався Максвіні.
До Максвіні під час уроку часто навідувалися знайомі. Щоразу він виходив у коридор і вів там безконечні розмови. Але перед тим, як покинути класну кімнату, доручав своємуулюбленомуучневі Падді наглядати за класом. Падді був кремезний рудоволосий хлопець з останньої парти. Під час відсутности вчителя він мав записувати на дошці прізвища порушників дисципліни. Моментально Падді виписував цілий список прізвищ. Тоді починався торг. Одна із жертв, чиє ім’я вже було на дошці, просила: “Зітри моє прізвище, я дам тобі цукерку”.
– Ні, ти дай мені щонайменше три цукерки.
– Найбільше дам тобі дві.
– Дві замало.
– Добре, тоді три.
Инші “винуватці” пропонували яблука, шоколад, скляні кульки.
“Особливо важкі злочинці” змушені були давати кишенькові ножики, катапульти і навіть водяні пістолі.
Коли вчитель раптово відкривав двері, на дошці залишалося лише 3-4 прізвища. Це були хлопчики, які нічого не мали і не могли відкупитися. Їх добряче били. Часто проливалися гіркі сльози.
Це мене шокувало. Я вперше побачив, як надавали перевагу багатшим. На жаль, це було не востаннє.
П’єр Лефевр «Вчитись з життя. Великі поради в малих історіях» Львів: Свічадо:2008.