Проповідь на Воздвиження чесного й животворного Хреста

Cьогодні ми пригадуємо, що Хрест є важливим не тільки у церкві, але й у житті кожного християнина.

Хрест пригадує нам не тільки про ті події, котрі відбулись колись в історії. Дивлячись на нього, ми усвідомлюємо свою власну життєву дорогу, дивлячись на нього, ми приходимо до розуміння того, чому ми маємо терпіти у своєму житті певні ситуації.

Хотілося б тут пригадати розмову Ісуса та Никодима, у Євангелії від Івана ми читаємо, що Никодим був одним «з фарисеїв … Прийшов він до Ісуса вночі й каже до нього: «Равві, ми знаємо, що прийшов єси вчителем від Бога: ніхто бо, з ким немає Бога, не спроможен такі чуда творити, що ти їх твориш.» Озвався де Ісус і мовив до нього: «Істинно, істинно кажу тобі: Коли хтось не вродиться з висоти, не бачити йому Божого Царства» (Ів. 3:1-3).

Никодим був вченою людиною, він прекрасно знав Закон Божий. Ісус йому говорить: «Ніхто не ввійшов у небо, крім того, хто зійшов з неба: Син Чоловічий! Тож так, як Мойсей змія підняв у пустині, – так треба Синові Чоловічому бути піднесеним, щоб кожен, хто вірує у нього, жив життям вічним» (Ів. 3:13-15).

Ісус, ніби хоче пригадати про момент виходу ізраїльського народу із Єгипту. Ізраїльський народ мандрує пустелею, ніби під проводом Мойсея, і їм ніби здається, що фараон та його військо залишились далеко позаду. І тут народ починає нарікати: то дорога надто далека, то якась непевність, а той стовп вогняний уночі та хмарний удень ніби йде попереду, а де зупиняється, там вони розставляють свої намети. Тільки-,но десь обжили місце для табору, а той стовп знову починає рухатись і їм необхідно йти вперед далі вглиб пустелі. І люди розпочинають нарікати на Мойсея, кажучи, навіщо ви нас сюди спровадили у пустелю, навіщо ви нас водите цією пустелею?

Ця подорож була необхідна людям, щоб Господь таким чином сформував їх, щоб люд зрозумів як із Господом співпрацювати, що для Нього є любе, а що може викликати гнів. Але єврейський народ говорить: ми вже втомились тут ходити, ми достатньо вже пройшли і починають нарікати. Тому Господь посилає вогняних зміїв. В Ізраїлі вимирає сила народу, і тоді «прийшли люди до Мойсея та й кажуть: «Згрішили ми, бо говорили проти Господа й проти тебе; помолися ж до Господа, щоб віддалив від нас гадюк» (Числа 21:7).

Що Никодим знав про цих гадюк, що він знав про вихід із єгипетської неволі?

У Святому Письмі ми читаємо: «…Господь наслав на людей вогненних гадюк»  (Числа 21:6). Нам здається, що Бог є ніби ініціатором цього так би мовити покаран. Проте пригадаймо, що і Мойсей, і юдеї перебувають у пустелі, а це є місцем проживання цих гадюк. Господь не створив їх і тим більше не попровадив їх до євреїв, вони живуть у пустелі. І те, що євреїв ці змії не кусали до цього часу, то це був Божий захист, Бог не допускав, щоб змії їх кусали. Ізраїль, виходячи із Єгипту, топтався по їхніх норах та гніздах, а вони нікого не кусали, бо Господь їх захищав. Але, коли народ почав роптати, кажучи, ми самі краще знаємо як нам спасатись, куди нам іти, ми самі краще знаємо як нам жити, нас не треба водити. То тут Господь забирає Свій захист, ніби кажучи, гаразд, якщо ви самі знаєте як вам краще жити, то ви зустрінетесь із проблемами, які є у цьому світі. Наприклад, ви є у пустелі, а там живуть різні звірі, то ці звірі будуть приходити до Вас. І раптом євреї зауважують, ще вечорами вони ходили по цій пустелі, тут грались їхні діти, паслася їхня худоба, а тут починає творитися щось неймовірне: повсюди змії.

Ізраїльтяни приходять до розуміння, що Господь хотів їм показати, як Він охороняє їх у дуже небезпечному місці, і як тільки люд від Нього відвернувся, то відразу зустрівся із небезпекою, яку несе цей світ. І вони приходять до Мойсея із проханням помолись за них.

Никодим, як знавець закону, це дуже чітко знав та розумів.

І, як у пустині, Господь врятував народ. Про це у Святому Писанні читаємо: «Господь же мовив до Мойсея: “Зроби собі вогненну гадюку й повісь її на стовпі, а як укусить когось гадюка, то він погляне на неї й зостанеться живий» (Чисел 21:8). І тут ми бачимо, що Господь приносить спасіння, і це теж розумів Никодим. Крім цього Никодим дуже добре знав, що Бог любить ізраїльтян.

Прийшовши до усвідомлення, що світ може нести для нас небезпеку, ми починаємо розуміти свою крихкість, усвідомлюємо, що ми потребуємо допомоги. І, якщо нам хтось із неба пропонує співпрацю, то це радість для нас, це вигідно для нас.

Ісус промовив до Никодима: «Тож так, як Мойсей змія підняв у пустині, – так треба Синові Чоловічому бути піднесеним, щоб кожен, хто вірує у нього, жив життям вічним» (Ів. 3:14-15). Євреї боялись хреста, бо це було знаряддям покарання у римлян, вони цього боялись, бо це було ганебно та болюче. Євреї були готові прийняти будь-яке покарання: чи то каменування, чи усікновення мечем, але тільки не хрест. Та Божий Син Сам захотів прийняти таку смерть, те, що було ганебне для людей, те, чого люди уникали, Божий Син прийняв. Він підкорився волі Отця і захотів перебувати на хресті.

Християни розуміли, що із приходом Ісуса Христа розпочалось щось виняткове, саме на Хресті відбулось наше спасіння, але на цьому місія Ісуса не закінчилась, бо Він сказав: «Коли хто хоче йти за мною, нехай себе зречеться, візьме щодня на себе хрест свій і йде за мною. Бо хто захоче спасти свою душу, той її погубить; а хто погубить свою душу задля мене, той її врятує» (Лк. 9:23-24). Тобто, той, хто хоче бути учнем Ісуса, має зректись своїх амбіцій, своїх планів, своїх мрій, та йти слідом за Ісусом. Саме в такий спосіб Ісус гарантує спасіння для людини.

Тому, коли дивимось на хрест, пригадаймо, що можливо нас часто не розуміють, не сприймають, можливо нас болить від несправедливості, але це свідчить, що ми є в Христі, що через цей хрест приходить спасіння. Амінь.

Сьогоднішнє свято говорить нам, що хрест має завжди бути у нашому житті, якщо хрест зникне з нашого життя, то ми залишимось один на один із нашим проблемами та будемо їх боятись, будемо не розуміти звідки може прийти спасіння і звідки це спасіння прийде. Будемо боятись перешкод, будемо боятись переслідувань і будемо думати, що це нас убиває. Натомість все, що приходить від Бога є добрим. Бо Бог любить Свій народ, кожного із нас Він назвав Своєю дитиною, бо через хрещення кожен із нас стає дитиною Божою, і навіть, якщо Бог пропонує взяти на Себе певний хрест, певне страждання, то це задля нашого спасіння.

Джерело: “Духовний Дзвін”

Вам також має сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *