Преображення Господнє
Подія Преображення Господнього – це наша із вами надія, надія на щось нове, святе та краще.
В Новому Завіті ми читаємо про цю подію: «Ісус узяв з собою Петра, Йоана та Якова й пішов аж на гору помолитись. І коли він молився, вигляд його обличчя став інший, а одежа – біла та блискуча. І ось два мужі з ним розмовляли: були то Мойсей та Ілля» (Лк. 9:28-30). Ісус відкриває Свою божественну природу видимим чином, через божественне світло. На цій горі ми чуємо слова Небесного Отця: «Це Син мій, Улюблений, слухайте Його!» (Лк. 9:35). Перед найближчими Христовими апостолами: Петром, Яковом та Іваном відкривається могутність Христа, як Бога.
Перед Ісусом Христом постають два великі старозавітні праведники: Мойсея, як основоположник Закону і Ілля, як основоположник пророків. І саме присутність цих великих праведників свідчила перед святими апостолами, що перед ними стоїть Ісус Христос, як Месія. Як Той, про Кого говорили і Закон, і пророки.
Сама подія Преображення Господнього відбулася за сорок днів до розп’яття Ісуса. Вона була потрібна саме апостолам, щоби вони, побачивши славу Божу, зрозуміли мету Його страждань. І не спокусилися, побачивши страждання Христа, і не розгубили своєї віри у Нього, як Месії та Спасителя світу. Коли кожна людина відкриває себе на зустріч Богу, йде за Його божественною волею, тоді вона відчуває особливу, надзвичайну благодать. Саме тому, апостоли, відчувши таку благодать, не хотіли звідти повертатися, а веліли побудувати три намети. Вони відчули всесильну благодать Божу, яка і є тим Божим Небесним Царством, тут, уже на землі.
І для усіх нас дуже важливо усвідомити сенс цього свята: удосконалювати свою внутрішню природу, завжди йти вгору, ставати вищими за нашу гріховні пристрасті, і найголовніше, за свою власну гординю. Якщо ми будемо працювати над собою, той саме свято Господнього Преображення стане для нас своїм власним оновлення та преображенням. І ми з оновленим серцем, з оновленою душею будемо разом з апостолами святкувати цю величну подію.
