Проповідь на Навечір’я Богоявлення

Багатьом із нас знайоме відчуття, коли під час сну ми бачимо гарний сон, і тут раптом хтось в кімнаті світить яскраве світло та прагне нас розбудити. Ми чуємо голос: «Прокидайся, вставай». Початок Євангелія Марка, має схожий ефект: воно прагне показати нам як сприймали Івана Хрестителя його сучасники. Проповідь Івана Хрестителя увірвалася в тогочасний світ юдаїзму великим потоком яскравого світла.

В той час, коли Іван Хреститель розпочинає проповідь, протягом кілька десятиліть римляни панували на Святій Землі. Ця земля вже давно не належали вибраному народу. Провідники народу намагалися втримати свої посади, тому перекинулися на сторону ворога. Більшість народу тяжко працювала для того, щоби якось вижити. З кожним роком надія на звільнення все більше і більше згасала, а серед релігійних лідерів не було однодумності. Садукеї вірили, що їхня співпраця із римлянами стане єдиною можливістю для того, щоби вижив цілий народ. Есеї втікали в пустелі, шукаючи особистої праведності. Зилоти готувалися до повстання, а фарисеї переконували себе та інших, що Господь Сам подбає про римлян, якщо народ буде жити в праведності та буде дотримуватися всіх 613 заповідей Закону.

Іван Хрестителя не був представником жодної із цих течій. Він не давав жодних рецептів як повалити владу римлян. І хоча його проповідь не стосувалася майбутнього народу, вона стосувалася особисто кожної людини. Голос Івана пробуджував народ із того сну, в якому він перебував. Для будь-якого єврея найбільша подія – це подія виходу із Єгипту. Про неї вони розказували один одному на святі Пасхи, згадуючи, як Бог визволив ізраїльський народ від фараона, як Бог, в чудесний спосіб, перевів народ через Червоне море та пустиню в Обіцяну Землю. Іван закликає людей також пройти через води та стати вільними, залишити далеко за плечами духовний Єгипет – світ гріха, в котрому вони так довго жили.

Іван проповідує покаяння, тобто говорить людям, що настала пора спам’ятатися та йти правильним шляхом. Він наголошує, що вже пора прийняти Божу реальність. Протягом століть Ізраїль леліяв обіцянку Богу, що Він обновить їх, що Бог Сам буде жити зі Своїм народом.

Ми бачимо, що з юдейської пустині приходить той, хто проголошує прихід Спасителя світу: «Стеліть Господові дорогу у пустині, рівняйте в степу шлях нашому Богові! Нехай кожна долина заповниться, кожна гора й пагорб нехай знизиться! Нехай провалля стануть рівниною, а прикрі кручі – низиною!» (Іс. 40:3-4). За словами блаженного Теофілакта: дорога – це Новий Завіт, а стежки – це Старий Завіт, який так багато порушував юдейський народ.

Звертаючись до вибраного народу, Іван Хреститель говорить: «Я вас хрищу водою на покаяння, а той, хто йде за мною, від мене потужніший, і я негідний носити йому взуття. Він вас христитиме Духом Святим і вогнем» (Мт. 3:11). Хрещення Івана служить тільки прообразом та приготуванням народу до Христового хрещення, котре омиває людські душі від гріхів та різноманітних спокус.

Предтеча Христа проповідував усім: великим та малим, освіченим та простакам, жінкам та чоловікам, що прийшов на землю Небесний Цар, єдинородний Божий Син, Христос Бог, Який у всьому подібний до нас, людей, окрім гріха; Він прийшов, щоби спасти кожну людину, дарувати Царство Небесне.

«Приготуйте Господові дорогу» – очистіть ваші серця від своїх гріхів, від гордості та невірства, заздрості та ненависті, грошолюбства та жорстокості. Щиро покайтеся у своїх гріхах, відкиньте всі пристрасті, гріховні навики, прикрасьте свої душі – простотою, смиренням, стриманістю, чистотою, милосердям, любов’ю.

Іван Хреститель приготовляв людей до зустрічі з Христом – Месією словами: «Слідом за мною йде сильніший від мене, якому я недостойний, нахилившись, розв’язати ремінця його сандалів» (Мк. 1:7). Ці слова є виявом його віри у Божество і всемогутність Ісуса Христа. Називаючи Христа сильнішим від себе, Іван одночасно визнає Його своїм Спасителем, опорою і захистом у житті, джерелом свого щастя.

Духовне життя християнина, як співпраця з Ісусом Христос у молитві і Святих Тайнах, має зроджувати в нашій душі щораз глибше відчуття сили Божої ласки, Божої всемогутності і провадити до зміцнення віри і надії, повного довір’я Божій волі. А міцна віра і непохитна надія на Бога пробуджують в душі людини любов до Нього, яка ще більше зміцнює нас духовно, чинить сміливими і відважними у боротьбі зі спокусами, гріхами і різними життєвими труднощами. Плоди такої духовної співпраці з Христом виразно відчув у собі апостол Павло і описав це такими словами: «Я все можу в тому, хто мене скріпляє» (Фп. 4:13).

Наше приготування до святкування хрещення Ісуса має спонукати нас до глибших роздумів над рівнем свого духовного життя. Якщо я вірую в Христа, на скільки моя віра провадить мене до тіснішого з’єднання з Ним, спонукає до частішої і більш щирої, витривалої молитви, частішого прийняття Святих Тайн, глибшого духовного очищення.

Вам також має сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *