Свята вода
«Що для нас тепер вода? – Запитує у своїй проповіді, присвяченій празнику Господнього Хрещення, священик Олександр Шмеман. – Одна з найнеобхідніших зручностей життя, доступна, механізована, дешева.
Відкрили кран, і ось вона біжить… Для того, щоб зрозуміти, чому тисячоліттями саме вода була одним з головних релігійних символів, потрібно відновити в собі втрачений нами зв’язок із Богом. Вода для стародавньої людини була ні чим іншим, як символом самого життя та світу… І справді: вода є головною умовою життя. Можна довго не їсти, але без води людина помирає, отже, вона є істотою спраглою. Без води неможлива чистота – отже, вона є символ чистоти і очищення. Життя, чистота, краса, сила і міць водної стихії, відображає в собі бездонну синяву неба. Ось те відчуття та переживання води, що поставило її в центр релігійних уявлень людини».
Вода – це основний елемент світобудови, як про це розповідається у Біблії. Про перший день створення сказано в Писанні: «Земля ж була пуста й порожня та й темрява була над безоднею, а дух Божий ширяв над водами… «Нехай посеред вод буде твердь і нехай вона відділяє води від вод!». І зробив Бог твердь і відділив води, що під твердю, від вод, що над твердю. Тож сталося так. І назвав Бог твердь – небо. І був вечір і був ранок – день другий» (Бут. 1,2-8). І в третій день прорік Господь: «Нехай зберуться води, що під небом, в одне місце і нехай з’явиться суша». І так сталося. І назвав Бог сушу – земля, а збір вод назвав морями. І побачив Бог, що воно добре» (Бут. 1, 9-10).
Розкриємо цю першу з багатьох книг, що входять в Біблію. У ній говориться: були часи, коли все на Землі було чисте, і святе. Все оживотворялося Духом Святим, Який ширяв над водою і над землею. Всі земні стихії були створені на користь людині, підтримували життя, зберігали від руйнування її тіло.
Людство і в давні часи не було позбавлене святої води. Джерело, яке появилося зі скелі за велінням Мойсея, виливало святу воду. А річка Йордан прославилася на весь Світ тим, що Сам Господь занурився в неї, освятивши тим самим водну стихію і зробивши її джерелом освячення. Сам Бог в образі людини увійшов в цю воду, з’єднав Себе не тільки з людиною, а й з усієї матерією, всю її зробив світлою і світлоносною, спрямованою до життя і до радості.
Необхідна для нас в повсякденному житті вода має і вище значення: вона набуває властивої, особливої, цілющої сили, про що неодноразово йдеться в Святому Писанні. Згадаймо сучасника пророка Єлисея, Наамана, який: «…пішов, поринув сім разів у Йордані, за словом Божого чоловіка, і тіло його знову стало, мов у малого хлопця, і він став чистий» (ІІ Цар. 5,14).
У Євангелії від Йоана говориться про купальню, біля брами, куди: «…ангел бо Господній сходив час від часу в купелеве місце та й заколочував воду, і хто, отже, перший поринав по тому, як вода заколочувалася, то одужував, – хоч яка б там була його хвороба» (Йоан. 5,4). Згадаймо про Силоамську купіль: «Іди, вмийся в купелі Силоамській», – що у перекладі означає: «Зісланій». Отож подався той, умився – і повернувся зрячим!» (Йоан. 9,1-7).
У новозавітній час вода служить духовному відродженню людини, дарує їй нове благодатне життя, очищує від гріхів. У розмові з Никодимом Христос Спаситель говорить: «Істинно, істинно кажу тобі: Коли хтось не вродиться з води та Духа, не спроможен увійти у Царство Боже» (Йоан. 3,5).
Сам Христос на початку Свого служіння прийняв хрещення від Йоана Предтечі у водах річки Йордан. Ця євангельська подія щорічно згадується Церквою 19 січня на празник Богоявлення, Хрещення Господнього. У співах служби цього свята говориться, що Господь «очищення водою роду людському дарує»; «струмені освятив єси йорданські, державу поламав єси гріховну, Христе Боже наш…».
Богоявленням називається це свято тому, що при Хрещенні Господа з’явилася світу Пресвята Трійця: «Тоді прибув Ісус із Галилеї на Йордан до Йоана, щоб христитися від нього; але Йоан спротивлявся йому, кажучи: «Мені самому треба христитися в тебе, а ти приходиш до мене?». Ісус у відповідь сказав до нього: «Залиши це тепер, так бо личить нам здійснити всяку правду». І тоді він залишив його. А охристившись, Ісус зараз же вийшов з води. І ось розкрилось йому небо, і він побачив Духа Божого, який спускався, мов голуб, і зійшов на нього. І голос пролунав з неба: «Це Син мій любий, що його я вподобав» (Мт. 3,13-17); «Тими днями прийшов Ісус із Назарету, що в Галилеї; і був хрищений Йоаном у Йордані. І коли виходив з води, то побачив, як небо розкрилось, і Духа, що як голуб сходив на нього. І голос ізлинув з неба: «Ти єси Син мій любий, у тобі – моє уподобання» (Мк. 1,9-11); «Коли ввесь народ христився, і коли Ісус, охристившись, молився, відкрилось небо, і Святий Дух у тілеснім вигляді, немов голуб, зійшов на нього, та залунав з неба голос: «Ти – мій Син любий, тебе я вподобав»(Лк. 3,21-22).
Бог Отець промовляв з небес про Сина, Син хрестився від святого Предтечі Господнього Йоана, а Дух Святий зійшов на Сина у вигляді голуба. З давніх часів це свято називалося днем Просвітництва: «Народ, який сидів у темноті побачив велике світло; тим, що сиділи в країні й тіні смерті, – зійшло їм світло» (Мт. 4,16).
Свята Церква у святі Водохреща утверджує нашу віру в найвищу, незбагненну розумом таємницю Трьох Осіб Єдиного Бога і навчає нас рівноправно визнавати і прославляти Святу Трійцю, Яка є Єдиносущною і Нероздільною. Церква показує необхідність хрещення для християн, вселяє нам почуття глибокої вдячності Спасителю, Який очистив наше гріховне єство. Церква вчить, що наше спасіння і очищення від гріхів можливе тільки силою благодаті Святого Духа, тому необхідно гідно зберігати ці благодатні дари святого Хрещення для збереження в чистоті того дорогоцінного одягу, про який говорить нам свято Хрещення: «Всі бо ви, що у Христа христилися, у Христа одягнулися» (Гал. 3,27).
Освячення води в таїнстві Хрещення і в свято Богоявлення називається великим. Велике освячення води встановлено ще апостолами. Єпископ Риму Олександр (+132 р.) встановив «древній звичай освячення води в Церкві… сказавши, що цією водою розриваються пута чарівництва й проганяються демони». Первісне встановлення освячувати воду святий Климент приписує саме апостолу Матею: «про воду цю і єлей, я, Матей, наказую, нехай благословить, тобто нехай освятить, єпископ воду і єлей, а якщо єпископ знаходиться у відсутності, то благословить пресвітер разом з дияконом».
Церква завжди молиться за водні джерела, тому що без води немає життя. «Який дар настільки необхідний нам, як вода? – Говорить священномученик Іполит Римський. – Водою все омивається, і насичується, і очищується, і зрошується… Без води нічого з видимого нами не може існувати: вода настільки необхідна, що, коли інші стихії мають житло під склепіннями небес, вона отримала для себе вмістилище і над небесами. Про це свідчить і сам пророк, волаючи: «Хваліте його, ви, небеса небес, – і води, що над небесами» (Пс. 148,4).
Копання криниці починається особливою молитвою священика: «Даруй нам воду на цім місці, солодку і смачну, для задоволення наших потреб…». Потім, по прочитанні її, священнослужитель першим починає рити криницю. Над криницею, готовою до роботи, священик читає іншу молитву: «Творче вод і Сотворителю всіх… Ти Сам освяти воду оцю: …для здоров’я душі і тіла, на знаття всякої пристрасті і всякої недуги…». Після цього звичайна кринична вода стає «водою зцілення і спокою», приносять безліч зцілень і чудес.
Церква завжди здійснювала освячення вод джерел, річок і озер. Ця вода потрапляє у водосховища, а через них – у водопроводи і оселі людей. Можна стверджувати, що в світі немає жодного струмка води, жодної краплі, яка не була б освячена, духовно запліднена молитвою, облагодіяна і, отже, життєдайна і рятівна для людей, тварин, птахів і самої землі.
Хрещенська вода освячує, зцілює, приносить особливу благодать Божу кожній людині, яка з вірою її приймає. За віруваннями Церкви, агіасма, тобто свята вода – це, взаємозв’язок Неба і землі, до того ж дуже тісний.
Свята вода освячується священиком у храмі Хрестом і молитвою. Вона має благодать проганяти бісівські сили в самих різних формах їх проявів. Це добре знали й наші предки, до духовного досвіду яких нам необхідно поступово звертатися.
Що говорять святі отці про святу воду?
Святий Йоан Златоуст говорить про богоявленську воду: «Відбувається явне знамення: ця вода в своїй суті не псується з часом, але, почерпнута сьогодні, вона цілий рік, а часто два, і три роки, залишається неушкодженою і свіжою, і після довгого часу не поступається водам, щойно почерпнутих із джерел».
А святитель Єпіфаній Кіпрський: «Ніколи не можна забувати, що освячена вода – це велика церковна святиня, з якою зустрілася благодать Божа, і яка вимагає до себе побожного ставлення».
Усе наше життя поруч з нами ця велика святиня. Освячена вода є образом благодаті Божої: вона очищає віруючих людей від духовних скверн, освячує і зміцнює їх до подвигу спасіння в Бозі.
Яка користь від прийняття святої води?
У молитві священика під час водосвяття перераховуються дари благодаті води: гріхів відпущення, недуг зцілення, демонів всегубительство.
Свята вода гасить полум’я пристрастей, відганяє злих духів – ось чому кроплять свяченою водою оселю і всяку річ, яку освячують.
«Коли людина вживає святу воду, – говорив один затворник, – тоді не наближається до неї нечистий дух, душа і тіло освячуються, думки опромінюються до послуху Богу, і людина буває схильна до посту, молитви і до різних чеснот».
«Освячена вода, має силу освячувати душі і тіла всіх, хто нею користується».
У чудодійності святої води переконує не тільки Церковне Передання, але і особистий досвід віруючих. За молитвами священика, Божа благодать надає воді силу зцілювати хвороби, втихомирювати пристрасті і послаблювати гріховні потяги, звільняти від всякого зла очищати від скверни. Святою водою освячується будь-яка річ з ужитку християнина.
Особливою властивістю святої води є те, що, додана навіть у невеликій кількості до води звичайної, вона передає благодатні властивості і їй, тому в разі нестачі святої води її можна розбавити простою.
Чи буває, що свята вода «не допомагає»?
Святитель Феофан Затворник пише: «Вся благодать, що йде від Бога через святий Хрест, святі ікони, святу воду, мощі, освячений хліб (артос, антидор, просфори), включаючи Святе Причастя Тіла і Крові Христових, – має силу лише для тих, хто гідний цієї благодаті через покаянні молитви, покаяння, смирення, служіння людям, справи милосердя і прояв інших християнських чеснот. Але якщо цього немає, то ця благодать не спасе, вона не діє автоматично, як талісман, і марна для нечестивих і уявних християн».
«Чудеса зцілень відбуваються і в наші дні – вони незліченні. Але чудесних дій святої води удостоюються лише ті, хто сприймає її з живою вірою в обітницю Божу і силу молитви Святої Церкви. Ті, хто має чисте і щире бажання перемінити життя, покаятися, спастися. Бог не творить чудес там, де хочуть бачити їх тільки з цікавості, без щирого наміру скористатися ними до свого спасіння. «Лукаве поріддя і перелюбне вимагає знаку, та знаку не буде йому дано, як тільки знак пророка Йони» (Мт. 12,39).
Щоб свята вода принесла нам користь, будемо дбати про чистоту душі, про гідність наших помислів і вчинків.
За матеріалами: http://www.pravzhurnal.ru/
