Проповідь на п’яту неділю Великого Посту
Дорогі у Христі брати та сестри, сьогодні ми знову чуємо Євангельську розповідь про муки та страждання нашого Господа Ісуса Христа. Сьогодні Христос знову заповідає Свою смерть. І, здається, апостоли уважно слухають, про що Ісус говорить, але не переймаються тим, що станеться з Ним, але переймаються своєю власною долею. Вони вкотре Його не розуміють, а тільки мріють про те, хто буде праворуч та ліворуч сидіти від Нього.
«Зволь нам, – ті йому кажуть, – щоб ми сиділи: один праворуч, другий ліворуч від тебе у твоїй славі» (Мр. 10:37). Вони ніби й не чують слова про муки, страждання, хресну смерть Ісуса Христа.
Христос не дивується їхньому незнанню, а дає відповідь не тільки Своїм учням, Якову та Івану, але й усім нам: «Чи можете пити чашу, яку я п’ю, і христитися хрещенням, яким я хрещуся?… «Чашу, яку я п’ю, питимете, і хрещенням, яким я хрещуся, хреститиметесь. Сидіти ж праворуч від мене чи ліворуч, – не моя річ вам дати, а кому приготовано» (Мр. 10:38-40). Усі ви будете брати участь у Моєму житті, станете сопричасниками Мого життя. А для цього ви маєте навчитися служити один одному без вивищення, без глузування, без приниження. Маєте стати один для одного слугою і рабом. Це і є частка Ісуса: бути таким, як Він. Послужити іншим навіть своїм болем та стражданнями. Так, як Він це робив.
Ісус показує усім нам, які страшні муки й страждання Його очікують: «Оце йдемо в Єрусалим, і Син Чоловічий буде виданий первосвященикам та книжникам, і засудять його на смерть, і видадуть його поганам; і насміхатимуться з нього, плюватимуть на нього, бичуватимуть його й уб’ють, він же по трьох днях воскресне» (Мр. 10:33-34).
Коли учні чують ці слова, то вони видаються їм такими далекими й незрозумілими. Вони прагнуть тільки одного: бути близько біля Нього. Та ще й користуватися певною владою, як це прагне кожна людина. Ісус звертається до них із словами-повчаннями й каже: «Не так воно хай буде між вами, але хто з-між вас хоче стати великим, хай буде вам слугою, і хто з-між вас хоче бути першим, хай буде рабом усіх» (Мр. 10:43-44).
До того часу, як Ісус сказав ці слова, ніхто ніколи не ставив рабів, як приклад до наслідування, бо це була найменша і найбільш зневажлива верства суспільства. Проте останній вірш сьогоднішнього недільного євангельського читання дуже виразно пояснює, чому ж Ісус так сказав? Чому Він ставить слугу й раба, як приклад до наслідування?
Ісус каже: «Бо й Син Чоловічий прийшов не на те, щоб йому служити, лише щоб служити й віддати своє життя як викуп за багатьох» (Мр. 10:45). З одного боку ці слова є відлунням слів пророка Ісаї з 53 глави, де йде мова про таємничого раба Господнього, який візьме на Себе наші болі, якими ранами ми будемо зцілені і, який віддасть своє життя, як викуп за багатьох. З другого боку ці слова стають осердям, центром богослов’я Євангелія від Марка. Бо саме ці слова є найкращим описом Ісуса у євангелиста Марка.
Коли Ісус говорить до Своїх учнів, то показує їм найвеличнішу картину служіння, яка є досконалим використанням свого життя задля служіння своїм ближнім.
Коли ми слухаємо ці слова, то маємо зрозуміти, що Ісус звертається і до нас із вами. Ставить перед нами це важливе питання. Закликає гідно використовувати кожну мить свого життя. І не потрібно нам думати, що це щось таке, що нам не під силу. Бо, що неможливе у людей, є можливим у Бога.
Тому ми, проходячи через цей Святий Піст, вчимося від Ісуса, що означає бути Його учнем, і, що також означає бути людиною, яку Бог Собі створив. Людиною, яку Він хотів бачити, коли Він творив світ. Амінь.
