Проповідь на Неділю про Страшний суд

Притча, чи краще сказати промова про Страшний Суд, читається в Церкві за тиждень до початку Великого Посту. Цим Євангельським читанням Церква закликає нас перевірити себе, своє життя, свою совість через призму Євангелія, тобто через вчення Христа. І, по можливості, направити в своєму житті все те, що суперечить Євангельському Слову.

В цих Євангельських словах Господь Ісус Христос описує день Суду та обставини, як він буде відбуватися. Тим Суддею, Котрий буде судити всі народи та всіх людей, котрі коли-небуть жили на землі, буде «Син Людський», тобто Сам Ісус Христос.

Той Ісус, Котрий народився в яслах у Вифлеємі та прийняв на Себе людське тіло. Той Ісус, Котрий був осміяний та відкинений людьми. Часто Йому не було де приклонити Своєї голови, Його відкинули свої, Він був осміяний та обпльований, прибитий до хреста. Саме Він буде судити цілий світ, коли прийде у Своїй славі. І саме Йому Отець віддав всякий суд (пор. Ів. 5:22).

Всі, хто тільки жив на землі, здадуть звіт зі свого життя на цьому Христовому Суді. Як говорить Євангельське читання М’ясопусної неділі всі люди будуть розділені на дві великі групи. Тоді вже не буде різниці між царями та жебраками, між господарями та їхніми слугами. Це все залишиться в минулому.

Про людей будуть свідчити їхні діла. І, перш за все, діла милосердя. Не будиться брати до уваги, що ми говорили, які мали вчені ступені, а тільки те, як ми жили, як ми ставилися в своєму житті до інших.

Цей останній Суд буде судом, на котрому відкриється сутність як засуджених, так і оправданих. Ті, хто буде стояти праворуч від Христа, в своєму смиренні запитають Спасителя: «Господи, коли ми бачили тебе голодним і нагодували, спрагненим і напоїли? Коли ми бачили тебе чужинцем і прийняли, або нагим і одягнули? Коли ми бачили тебе недужим чи в тюрмі й прийшли до тебе?» (Мт. 35:37-39). Вони із здивуванням побачать, що кожне їхнє діло тепер відкрите всім. І все те, що вони чинили своєму ближньому, вони чинили Христу.

Ті, хто буде стояти ліворуч від Христа, будуть також здивовані та засліплені своїм самооправданням: «Господи, коли ми бачили тебе голодним або спраглим, чужинцем або нагим, недужим або в тюрмі, і тобі не послужили?» (Мт. 35:44). Вони так і не зможуть зрозуміти, як у своєму житті могли знехтувати Христом. Вони все будуть запитувати: «Господи, коли ми бачили Тебе… та не допомогли Тобі». Нехай ці думки зачеплять струни нашого серця, щоб всі ми задумалися, що від того, як ми живемо на землі, від того, як ми ставимося до свого ближнього і визначається наша майбутня доля у вічності.

Багатьом із нас здається, що в релігії головне обряди та звичаї. Проте Христова притча про останній Суд відкриває нам істину про те, що це все буде безплідним та непотрібним, якщо не буде стояти на фундаменті любові. Адже судити нас буде Любов.

«Бо я голодував; мав спрагу; чужинцем був; нагим; хворим; у тюрмі був», – говорить Христос. Це означає, що Господь ототожнює Себе з кожною людиною і, що християнська любов полягає в тому, щоби побачити в кожному Христа.

Розмова між Царем та людьми показує те, що славний Суддя, Якого всі визнають Господом, має обличчя нужденної, незахищеної і потребуючої людини. Ці шість ситуацій нужденності та відповідні їх діла милосердя, котрі люди вчинили чи не вчинили, показують, що Суд, котрий здійснює Людський Син не відбувається в рамках якихось героїчних чи надзвичайних вчинках, а під час щоденних зустрічей між людьми, коли задовольняються основні потреби людини: їжі, пиття, прийняття та захисту.

Ми не знаходимо в Заповіді повеління аналізувати чи достойна людина нашої допомоги, чи заслужила людина на нашу опіку. Нам не сказано, щоби ми дізнавалися чому людина голодна і чому нага. Нам сказано іти до такої людини з любов’ю, зустрічати її так, ніби ми зустрічаємо Бога.

Тож постараймося перевірити своє життя цим Євангельським Словом. Задумаймося: чи станемо ми ліворуч чи праворуч Ісуса в судний день. Адже Господь буде судити нас з огляду на те, як ми ставимося тепер до останніх цього світу. Просімо в милосердного Судді, Господа Ісуса, щоби Він відкрив нам наші очі, для того, що ми зуміли розпізнати Його обличчя, сповнене світла, на стражденному людському обличчі.

Слово Боже чітко говорить нам про те, що наше спасіння залежить як від Бога, так  і від нас самих, а точніше від наявності чи відсутності добрих вчинків. Так в Євангелії від Матея ми читаємо: «Син Чоловічий має прийти в славі Отця свого з ангелами своїми й тоді віддасть кожному згідно з його ділами» (Мт. 16:27). Апостол Павло навчає: «Всім бо нам треба з’явитися перед судом Христовим, щоб кожний прийняв згідно з тим, що зробив, як був у тілі: чи добре, чи зле» (ІІ Кор. 5:10). «Неправедний хай ще неправду чинить, і скверний нехай ще скверниться, і праведний ще творить правду, і святий ще освячується. От, приходжу скоро, і відплата моя при мені, щоб віддати кожному, яка робота його» (Одк. 22:11-12).

Притча про Страшний Суд показує нам дві можливості існування людини у вічності. Це або єдність із Богом і блаженство в раю, або вічні муки в пеклі. Кожен буде причислений або до овець, або до козлів. І підставою для цього стане наявність або відсутність наших добрих діл, діл любові та милосердя. Амінь.

Вам також має сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Facebook Auto Publish Powered By : XYZScripts.com