Проповідь на неділю Праотців
У притчі про запрошених на бенкет, ми бачимо запрошення до участі в Євхаристії. Господь закликає багатьох людей, щоби вони зібралися довкола Євхаристійної Чаші. Проте часто буває так, що ми нехтуємо цим запрошенням, виправдовуємо себе: втомою, працею, відпочинком, якимось іншими справами, щоби тільки не піти в Церкву.
Роздумуючи над притчею про весільний бенкет, слід мати на увазі, що в ті часи був звичай запрошувати людей два рази: перший раз – заздалегідь, вдруге вже безпосередньо перед початком трапези. Можемо зробити висновок, що запрошені були погодилися прийти, а потім передумали. Напевно, що цих запрошених було набагато більше, проте вони представлені трьома персонажами. Один хоче оглянути куплене поле, можливо, він ще за нього і не заплатив, а збирався віддати гроші після оглядин, інший – купив п’ять пар волів, а це говорить про те, що він був досить заможним, бо господарстві, зазвичай, було від сили 1-2 пари волів, а третій – женився.
Ці всі відмовки, які ми бачимо в цій притчі, цілком вписуються в Закон Мойсея. Скажімо, в 20 розділі книги Второзаконня ми знаходимо схожий перелік причини, згідно яких людина могла не йти на війну. Ці всі відмовки ображають господаря, адже вони всі були запрошені заздалегідь, дали свою згоду на те, що прийдуть, а потім вони передумали та погордували запрошенням.
На їхнє місце запрошено тих, хто в очах людей був негідним цього запрошення. Господар наказує своїм слугам піти: «… на майдани й вулиці міста й приведи сюди вбогих, калік, сліпих, кульгавих» (Лк. 14:21). Мало того, господар говорить слузі: «Піди на шляхи та огорожі й наполягай увійти, щоб дім мій наповнився» (Лк. 14:23).
Щоби виконати волю свого пана, слугам потрібно вийти за межі свого міста. І тут деякі бібліїсти вбачають алегорію. Жителі міста уособлюють народ Ізраїлю, а ті, котрі знаходяться поза межами міста – поган та язичників. Тобто бачимо тут, що Бог кличе всіх. В той час, як лідери Ізраїлю у своєму житті хибно розставляють пріоритети, Ісус дає зрозуміти, що багато людей можуть втратити своє місце в царстві.
Цю притчу Ісус закінчує словами: «Ніхто з отих запрошених не покуштує моєї вечері» (Лк. 14;24). Ці слова Ісуса спрямовані до Його слухачів: фарисеїв та вчителів Закону. На великий бенкет можна потрапити тільки в тому випадку, коли відгукнешся на запрошення.
Можемо собі уявити, як фарисеї, котрі слухали цю притчу посміхалися про себе, уявляючи собі, як до святково прибраного палацу тягнулася вервечка бідняків, калік, сліпців, кульгавих. І, як потім мали перемінитися їхні обличчя, коли вони почули: «Дім повен, останнє місце зайняте, двері зачинені, від тепер ніхто більше не буде допущений до трапези».
Із цієї притчі ми можемо побачити, що жодна людина без Божого запрошення не може увійти у Царство Боже. Так само ця притча показує, що людина через своє рішення може залишитися поза Царством. Людина сама себе не може спасти, проте вона може сама себе засудити. Тому нам не слід зволікати із відповіддю на запрошення Ісуса. Слід задуматися над тим, ким ми є у притчі про бенкет. Чи ми завжди відповідаємо на Божий заклик, щоби взяти участь у Його Євхаристійній Трапезі?
Хтось із Святих Отців говорив, що на Страшному Суді нас буде очікувати чимало несподіванок. Роздумуючи про сьогоднішнє Євангельське читання, можемо дійти висновку, що на Божому бенкеті ми можемо побачити тих людей, котрих ми найменше надіялися там побачити. Дуже часто, саме відкинуті та осуджені людьми, відповідають Богу прихильністю.
Сьогоднішня неділя в нашому календарі має назву неділі Праотців. Праотці – це ті люди, котрі жили перед приходом Христа. Живучи в Старому Завіті, вони проповідували та пророкували Його прихід. Саме вони виконували роль тих слуг господаря, котрі закликали людей на бенкет свого пана. До Праотців ми відносимо: від Адама та Єви, Ноя та Авраама, Ісака, Якова, Давида та Соломона та інших, котрі служили Богу та запрошували людство до гостини Христа.
Праотці готували цей світ, подібно до тих слуг, про яких ми чули в сьогоднішній євангельській притчі, як слуги закликали на бенкет свого пана, так само праотців закликали все людство до участі у Вечері Господній, до прийняття Божого запрошення.
Слуги із сьогоднішньої притчі запрошують і нас прийти на гостину до Господа. Не погордуймо цим запрошенням, бо саме від нашої відповіді може залежати спасіння власної душі.
