Проповідь на неділю праотців

Дорогі брати і сестри, сьогодні наша Церква подає нам перелік предків Христа, починаючи від Авраама і до праведного Йосифа Обручника.

Першим, серед усіх імен, постає перед нами праведний Авраам. Апостол Павло називає його батьком віри, батьком всіх християн. Авраам жив у своїй батьківщині, в Урі Халдейському, серед поган, але сам він вірив в Єдиного правдивого Бога. Він міг жити спокійно в рідному краї, але віра в Бога вимагала від нього чимало трудів та подвигів. Господь закликає Авраама: «Вийди з землі твоєї, з твоєї рідні, і з дому батька твого в край, що його я тобі покажу. А я виведу з тебе великий народ і поблагословлю тебе; та й зроблю великим твоє ім’я, а ти станеш благословенням» (Бут. 12:1-2). І Авраам, слухаючи слово Боже, все своє життя проводить в мандрівках, залишаючись вірним та відданим Богові. І за своє довір’я Богу Авраам став предком Христа. Святе Письмо говорить: «Повірив Авраам Богові, і це йому було пораховано за оправдання» (Рим. 4:3).

«Авраам був батьком Ісаака, Ісаак – Якова, Яків – Юди і братів його» (Мт. 1:2). Кожен із нас знає, що у Якова було 12 синів, котрі стали родоначальниками ізраїльського народу. Проте одному із них, Юді, Господь дає особливе благословення, наголошуючи, що саме з його коліна народиться Спаситель. Коліно Юди буде виконувати особливе служіння, особливу працю та особливу відповідальність вибраного Божого народу.

Потім перераховуються імена людей, про котрих ми нічого не знаємо, окрім того, що вони народилися та померли в Єгипті. І перший із нащадків Якова і Юди, про котрого говорить нам Писання, Наасон, син Амінадава. Він народився в Єгипті, в єгипетській неволі і виходить звідти з Ізраїльським народом, а під час переходу пустинею стає вождем коліна Юди. Коли ізраїльський народ мандрував пустинею, то попереду завжди йшло коліно Юди, під проводом Наасона. Він не був чоловіком, котрий прокладав дорогу для всього народу, – таким був Мойсей, – але він був першим, хто йшов цим шляхом та вів за собою інших.

 «Наасон був батьком Салмона, Салмон – Вооза від Рахави» (Мт. 1:4-5). Рахав – це колишня блудниця, про котру оповідає нам книга Ісуса Навина. Вона перемінила свої думки та своє життя, коли до стін її міста підійшов ізраїльський народ. Вона переходить на сторону Бога цього народу. Вона приймає ізраїльських шпигунів, ховає їх, а потім спускає з вікна, просячи помилувати її, коли місто захоплять ізраїльтяни. І ось місто було захоплене, Рахаві дарують життя за те, що вона зробила для народу Божого. І Салмон, син Наасона, бере її собі в дружини, тому вона також стає одним із предків Христа.

 Дальше ми чуємо: «Вооз народив Йоведа від Рути» (Мт. 1:4). Рут була в ізраїльському народі чужинкою. Вона виділилася тим, що, коли в неї помер чоловік, то вона не покинула своєї свекрухи: «Не силуй мене покидати тебе й не йти за тобою: куди бо підеш, туди й я, і де житимеш ти, там і я; твій народ буде моїм народом, і твій Бог моїм Богом. Де ти помреш, там і я помру, і там буду похована, і, що б Господь не вчинив зо мною, одна смерть розлучить мене з тобою» (Рут. 1:16-17). Вона зуміла подолати всі труднощі, не залишивши у важкому становищі своєї свекрухи.

І дальше ми чуємо про народження царя Давида, про котрого Святе Письмо говорить, що не було в Ізраїлі іншого царя, наскільки угодного Богу, як тільки цар Давид. Ми бачимо його як псалмопівця, котрий прославляв Бога. Ми також бачимо і його гріхопадіння, коли він заволодів чужою дружиною, пославши її чоловіка на вірну смерть. І ми бачимо, що Давид не втікає від Бога, зрозумівши свій гріх. Він біжить до Бога, з його душі виривається крик розпачу: «Із глибини душі взиваю до Тебе, Господи, почуй мою молитву». І Господь не відкидає його молитви, не відвертається від нього.

Далі ми чуємо імена царів, котрі успадкували престол Давида. Деякі з них були вірні Богу, але більшість зрадило та відійшло від Нього.

Цар Соломон був наймудрішим за усіх людей, але Писання говорить, що його серце відвернулося від Бога. Він почав брати собі в дружини жінок-чужинок, котрих закон Божий забороняв брати. Він будував для них поганські храми, де приносилися різноманітні жертви. Проте Господь не залишив його, йому було відкрито, що він буде покараний, але не сам, не під час свого життя, а покарання прийме його син.

 Його син, Ровоам, був чоловіком зухвалим, напористим і не таким мудрим, як його батько. Вже в перший рік свого правління Ізраїльське царство розкололося навпіл. І далі ми чуємо імена інших царів аж до того часу, коли ізраїльський народ був переможений вавилонським царем, як покарання за невірність народу та самих його вождів. Єрусалим був знищений та розграбований.

Потім, із числа тих, хто вже народився у Вавилоні, ми зустрічаємо ім’я Зоровавеля. Він перший повернувся в юдейську землю та почав відбудовувати знищений Єрусалим, заново відбудував Храм Соломона та став першим юдейським царем після полону.

І далі йдуть імена людей аж до праведного Йосипа Обручника, котрий був Опікуном Ісуса.

Святе Письмо пропонує нам побачити за кожним цим іменем людське життя, життя цілих поколінь, від перших людей до народження Ісуса Христа. В цих людських життях ми бачимо мужнє визнання віри в Бога, довіру до Нього, щире смирення та гірке оплакування своїх гріхів. Своєю вірою вони переносили всі життєві труднощі. Віра давала їм сил в таких обставинах, коли, здавалося, уже немає жодного виходу. Віра в Господа завжди кріпила їх, додавала мужності та витривалості.

І сьогодні, в неділю Святих Отців, ми повинні усвідомити, що ми – одна сім’я. Бог – серед нас, грішних людей. Він був завжди з нами, Він і зараз з нами. Через нашу молитву, через Святі Тайни Він завжди перебуває з нами. Нам потрібно тільки виявити свою добру волю, схилити її до добра, до спілкування з Богом. Очікуючи Різдва Христового, думаймо про спасіння наших душ, щоби принести гідний плід покаяння з цілого свого життя.

Вам також має сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.