Проповідь на неділю по Різдві
Євангельське читання неділі по Різдві Христового продовжує нам розказувати про перші дні життя Спасителя на землі. Ми бачимо наскільки суворо прийняв світ свого Спасителя, яким немічним та беззахисним Він був.
Ми бачимо що цей світ, котрий з однієї сторони був створений Богом досконалим та прекрасним, через гріх та людську гордість та намаганням людини бути богом стає злим. Ось ми бачимо, Йосип уві сні одержує одкровення, що він повинен захистити свою сім’ї та маленького Ісуса, втікаючи в Єгипет. Спасителю світу потрібно було Самому рятуватися від цього світу. Людство знову зраджує свого Бога та постає проти Нього. Людство готове не помітити свого Спасителя, а навіть намагається Його вбити.
В сьогоднішньому Євангельському читанні ми бачимо неймовірну жорстокість, як воїни, за наказом Ірода, вбивають дітей. Ми бачимо тут прояв цього жорстокого світу, котрий багато років жив без Бога і, котрий відкидав Бога. Суть світу, котрий відпав від Бога, зволиться до однієї, що людське життя нічого не варте. І це побиття Вифлеємських немовлят, про котре згадує нам сьогоднішнє Євангеліє, говорить нам наскільки світ може бути недосконалим, якщо він відвернувся від Бога. Навіть тоді, коли у світ приходить Бог, світ противиться Господу.
За святковими колядками, вертепами, яскравими ялинками, ми не до кінця розуміємо всього болю, яких зазнала пресвята Родина. Буває так, що в часі терпінь ми нарікаємо на наші хрести, на наші випробовування. Проте нам слід глянути, як через випробовування проходять Йосип та Марія. Вони не нарікають, але до кінця послушні голосу Бога. Задумаймося, що утримувало пресвяту Родину разом протягом усіх випробувань та хрестів. Відповіддю на це питання є любов, любов один до одного та до Бога. Цю любов ми можемо побачити в Ісуса до Своєї Матері, коли Він помираючи на хресті, попросив близького друга та учня Івана піклуватися про Неї.
Що може втримати наші сім’ї разом в складні їхні часи – це любов та прощення. Любов торжествує та перемагає завжди, вона ніколи не минає і нікуди не дівається. Коли наші сім’ї є щасливими, то це тому, що вони є місцем любові. найбільшою загрозою для сім’ї та любові в наш час є те, що нам бракує часу одне для одного. Ми настільки зайняті своєю роботою, своїми друзями, телебаченням, що в нас не лишається часу одне для одного. І стається так, що батьки стають чужими для своїх дітей, а діти для своїх батьків.
Є розповідь про одного адвоката, котрий жив на певній відстані від свого літнього батька. І, як воно буває, сучасна людина є досить заклопотаною, так і цей адвокат не знаходив часу, щоби відвідати свого батька. Пройшло кілька місяців і коли він, нарешті, завітав до свого батька, то батько запитав: чому він так довго до нього не заїжджав? На ці запитання чоловік докладно розписав причини та перешкоди, чому вони не бачилися. То, наприклад, перешкодою був: графік суду, нові клієнти, зустрічі, слухання і ще чимало іншого. Вкінці переліку довгих справ батько запитав свого сина: коли я помру, то чи знайдеш ти час та чи будеш мати бажання прийти на мої похорони. Відповідь сина була швидкою: тату, я не можу повірити, що ти таке питаєш, звичайно, я прийду. На що батько відповів: забудь про похорони та приходь до мене частіше, бо зараз я вас всіх потребує більше, аніж тоді, коли помру.
Однією із найбільших загроз, котрі виникають перед нашими сім’ями є те, що ми мало часу проводимо разом. Проводити спільно час із родиною – це спосіб показати нашим близьким, що ми її любимо. Коли ми любимо свою сім’ю, то хочемо пожертвувати собою, проводячи з ними свій час. Ми бачимо, що Пресвята Родина змогла пройти через усі випробування, через усі терпіння, тільки завдяки любові один до одного та вірі в Бога.
Молімося в часі різдвяних свят, щоби наші сім’ї та родини змогли перемогти всі труднощі, завдяки любові один до одного та вірі в Бога.
