Проповідь на Квітну Неділю
Новина про повернення Ісуса Христа у Витанію облетіла весь Єрусалим, пробудивши в людей бажання йти туди, щоби зустрітися з Ісусом. В цей день головною особою для цікавості стає Лазар. Адже він безпосередній свідок могутності Ісуса, він повернувся з тієї країни, куди від початку створення світу всі йдуть, але жоден не повертається. Спокій суботнього дня не дозволяв їм цього зробити, проте наступного дня вранці-рано Витанію наповнив натовп людей. Чимало людей прийшли висловити свою повагу цьому великому Чудотворцю, а декотрі – просто поспостерігати за Його вчинками, щоби згодом донести синедріону.
Ісус прагне більше не приховувати Своєї місії, Він торжественно перед цілим Єрусалимом хоче об’явити Себе Месією. Народ давно з нетерпінням очікував, коли їхній Пророк, нарешті, визнає Себе Месією. Думка супроводжувати Ісуса Христа під час Його входу в Єрусалим, стати свідками того, яке враження визве Його поява в синедріоні, розділити з Ним небезпеку та славу цих надзвичайних хвилин – ця думка зайняла серце кожного присутнього. Ісус розпочинає Свій вихід із Витанії оточений чималим натовпом народу, який готовий віддати Йому всі почесті.
Наблизившись до «Єрусалиму, до Витфагії і Витанії» (пор. Мр. 11:1), Господь кличе двох учнів: «Ідіть у село, що перед вами, і скоро ввійдете у нього, знайдете прив’язане осля, на яке ніхто з людей ще не сідав. Відв’яжіть і приведіть його. А коли вам хто-небудь скаже: Що то ви робите? – відкажіть: Господь його потребує, – тож негайно відішле його назад сюди» (Мр. 11:2-3). Ісус завжди ходив пішки, до Єрусалиму було зовсім недалеко, тому прохання йти за ослям здивувало учнів. Проте більш дивним було чути: «Господь його потребує».
Учні не вперше дивувалися вчинкам свого Учителя, тому вони пішли та знайшли осля на тому самому місці, на яке вказував Ісус. Син Божий виявляє Свою силу в малопомітних речах та обставинах, тому що досить скоро повинні були відбутися надзвичайні та страшні події.
Коли Ісус сів на осля, то рух натовпу дальше продовжився. Тепер великий Пророк не ховався серед натовпу, Його було видно всім, Він головував цим торжественним ходом. Один погляд на Христа нагадував слова пророка Захарії: «Викрикуй, о дочко Єрусалиму! Ось цар твій іде до тебе, справедливий і переможний, смиренний і верхи на ослі їде, на осляті, на молоденькій ослиці» (Зах. 9:9).
В’їжджаючи в Єрусалим, Ісус бажає наслідувати звичай юдейських царів. Як тільки Він сів на осля, то голосний піднесений крик людей потряс повітря. Люди вітали Христа як Месію, як свого Царя. Тепер Ісус приймає те поклоніння, котре ніколи раніше не допускав. Люди не мали можливостей зустріти Його з пишністю та величністю, проте ликування та радість, яка панувала навколо, висвітлювали їхні щире прагнення величної зустрічі свого Царя. Піднести Йому дорогоцінні дари вони не могли, проте стелили свій одяг Йому до ніг та кидали гілки пальм та оливок на дорогу, по якій їхав Христос. Царських знамен для тріумфальної процесії в них також не було, але вони, зрізуючи гілки пальм, розмахували ними в повітрі, викрикуючи: «Осанна Сину Давидів! Благословенний той, що приходить в ім’я Господнє!» (Пс. 118:26).
Був перший день тижня. Чимало людей зібралося на Пасху і тисячі з них вийшли привітати Христа.
Протягом всього Свого земного життя Ісус Христос ніколи не допускав торжеств на Свою честь. Проте Він мав намір з’явитися перед всім народом як Відкупитель. Він хотів звернути людську увагу на ту жертву, котра повинна була увінчати Його служіння людському роду. В той час, коли люди збиралися на Пасху, Він, правдивий Агнець, добровільно готується принести Себе в жертву.
Тріумфальний в’їзд має перетворитися на предмет загального сприйняття та укріпити Ісуса Христа в усвідомленні кожної людини. Після Його смерті чимало людей пригадають цю подію, звернуться до пророцтв і переконаються, що Ісус Христос був Месією, і у всіх країнах зросте число навернених до Нього.
До процесії весь час приєднувалися люди, вони прославляли Христа. Зі всіх сторін лунали піднесені слова псалма: «Осанна Сину Давидів! Благословенний той, що приходить в ім’я Господнє!» (Пс. 118:26).
Чимало фарисеїв, споглядаючи цю подію, ще з більшою ненавистю та злістю ставилися до Ісуса. Побоюючись, що люди виберуть Його Царем, вони звернулися, пробираючись крізь натовп, до Нього: «Учителю, заборони твоїм учням». Він же відповів: «Кажу вам: Коли оці замовчать, кричатиме каміння» (Лк. 19:39-40). Цей торжественний вхід відбувається за волі Бога, він був проголошений пророками, тому людина не в силі щось змінити.
Коли хід досягнув вершини гори, Ісус Христос, а за Ним і всі люди зупинилися. Перед ними у всій своїй славі розкинувся Єрусалим з величавим Храмом, котрий давно був гордістю та славою юдейського народу. Погляди людей були звернені до Спасителя. Проте замість очікуваної радості вони побачили тінь смутку, по Його обличчі текли сльози.
Ісус плакав не тому, що бачив Свої страждання. Серце Христа пронизав вигляд Єрусалиму, котрий відкинув Його, Сина Божого. Стурбованим голосом Він промовив: «Якби й ти цього дня зрозуміло те, що веде до миру! Але тепер воно закрите перед твоїми очима! Бо прийдуть дні на тебе, і вороги твої валом тебе оточать і тебе обляжуть, і стиснуть тебе звідусюди;вони розчавлять тебе й твоїх дітей, які будуть у тобі, і не зоставлять у тебе каменя на камені – за те, що ти не зрозуміло часу твоїх відвідин» (Лк. 19:42-44).
Вхід Ісуса в Єрусалим досить зрозумілий. Він – Цар Ізраїльський, проте не такий, як Макавей, який в’їхав в місто на військовому коні, і не такий, як Соломон. Швидше за все Він – Цар, про Котрого пророкував Захарія: «Ось цар твій іде до тебе, справедливий і переможний, смиренний і верхи на ослі їде, на осляті, на молоденькій ослиці. Я знищу колісницю з Ефраїму й коня з Єрусалиму; воєнний лук буде зламаний. Він оголосить мир народам, і влада його буде від моря аж до моря, і від Ріки до кінців землі» (Зах. 9:9-10). Ісус прагне пояснити природу месіанської влади, влади миру, добра та терпимості. Проте учні не розуміли намірів Христа, потрібно було прославлення через смерть та воскресіння, щоби їхні очі відкрилися.
І сьогодні, як і завжди, Ісус Христос бажає зібрати всіх людей біля Себе і благословити. Якщо ми не будемо опиратися, то будемо жити в безпеці та щасті. Амінь.
