Проповідь на 3-тю неділю після Зіслання Святого Духа

Слова, які ми чули із вами в Євангелії, передають нам найпростіші та найголовніші істини. Багато фраз стали прислів’ями та крилатими виразами. Проте саме ці слова, які ми чули, ми найменше сприймаємо. Звичайно, якщо ми слухаємо чи читаємо цей євангельський уривок, то відразу в нас виникають думки: ти мусиш собі якось давати раду, мусиш утримувати свою сім’ю, розв’язувати побутові повсякденні проблеми.

Цей євангельський уривок не дає нам рецепт як нам позбутися наших життєвих клопотів і не говорить нам, щоб ми перестали працювати. Однак Євангеліє говорить нам, як саме ми маємо розставляти наші пріоритети в житті, куди ми маємо спрямовувати наші зусилля. Господь намагається дати нам план, за допомогою якого наше життя може стати успішним. Господь, ніби говорить нам із вами: «Якщо ви будете правильно розставляти пріоритети у своєму житті, якщо ви будете вкладати свої зусилля в справи Бога, то ви завжди будете у виграші».

«Світло тіла – око» (Мт. 6:22). За давньою грецькою теорією око отримує світло від серця – центру людини і виводить його назовні. «Як, отже, твоє око здорове, все тіло твоє буде світле. А коли твоє око лихе, все тіло твоє буде в темряві. Коли ж те світло, що в тобі, темрява, то темрява – якою ж великою буде!» (Мт. 6:22-23). Якщо ми будемо здатні правильно розрізняти добро від зла, то тоді в нашому житті буде світло.

Іван Золотоустий, коментуючи цей уривок, говорить так: «Ти не захотів би носити золота, бути одягненим в шовкові одежі і бути сліпим. Замість такої розкоші ти віддав би перевагу – здоров’ю очей. Якщо ти втратиш зір, то тобі вже не буде ні від чого зиску».

Для єврейської Біблії досконалим є той, хто цілком відданий Богу, хто повністю покладає своє життя на Бога. Ісус закликає нас із вами, щоби ми дивилися на світ Божими очима, щоб ми бачили цей світ у всій його красі та повноті.

«Не можете Богові служити – і мамоні» (Мт. 6:24). Мамона – це арамейський термін, котрий означав «те, на що людина покладає свою надію; те, на що людина покладається». Тут мамона уособлює гроші, котрі здатні підкорити цілий світ та  стати ідолом. Це та неправа мамона, котра нерідко набрана та накопичена не завжди чесним життям. Тут говориться про те, що Бог не може стерпіти те, що Його ігнорують, не може стерпіти те, що Його ставлять на друге місце. Ісус закликає Своїх учнів на перше місце завжди ставити Бога, довіряти своєму Небесному Отцю кожен день земного життя. Ісус вказує на одну із найбільших спокус людини: захланність, скупість, нагромадження багатства. Йдучи за принципом, що ми уподібнюємося до того, кому ми поклоняємося, то Ісус застерігає нас, щоби ми не створили собі чергового ідола із грошей та власності, котрі здатні погубити наше духовне життя, щоби ми пам’ятали, що наші статки не мають перевищувати наших потреб, щоби ми не закривалися перед братом та сестрою, котрі перебувають у нужді та потребують нашої допомоги.

Згідно твердження ООН: кожна п’ята людина у світі живе за межею бідності. Створений Богом світ є наскільки багатим, що, зазвичай, ніхто не мав би залишатися голодним. Проте дуже часто буває так, що одні мають забагато, а  іншим не вистачає елементарних речей.

В Старому Завіті, в книзі Товита ми знаходимо такі слова: «Роби милостиню з того, що маєш. А коли милостиню робиш, око твоє нехай не буде скупим. Не відвертай свого лиця від усякого бідного, і обличчя Боже не відвернеться від тебе» (Тов. 4:7). Дуже часто з уст невіруючих ми можемо почути закид: чому Бог зараз не нагодує тих, хто є голодним, тих, хто перебуває в нужді. Проте цей закид стосується більше нас, християн, аніж Бога. Ми, християни ХХІ століття, є тими Божими руками, котрі мають допомогти потребуючим та подати кусень хліба потребуючим. Заможні християни мали б дуже часто запитувати себе: чи їхні статки не перебільшують їхніх основних потреб, чи не задовольняють вони свої непомірні забаганки в той час, коли поруч із ними перебувають ті, котрі не мають найнеобхіднішого.

Для нас, людей, завжди будуть актуальними питання: що нам з’їсти, що пити, в що одягнутися? Та й Бог не закликає нас, людей, полишити всю нашу працю, а, навпаки, ми читаємо серед 10 Божих Заповідей, Заповідь, котра говорить нам із вами, щоби ми шість днів на тиждень працювали. Однак Ісус закликає нас із вами, щоби ми не боялися труднощів, щоби ми не переймалися нашими потребами. Нерідко перед нами відкривається прірва тривоги, переживання та сумніви прибивають нас до землі, кожен день вимагає від нас, щоби ми розв’язували певні проблеми нашого життя. Однак Ісус говорить нам сьогодні: «Не журіться, отже, завтрашнім днем; завтрашній день турбуватиметься сам про себе. Доволі дневі його лиха» (Мт. 6:34). Наші тривоги та переживання не зможуть подолати наших труднощів. Однак нам важливо сьогодні довіритися Богу і правильно розставити пріоритети в нашому щоденному житті, щоби ми завжди пам’ятали, що не слід використовувати Бога як засіб для вирішення всіх наших проблем. Він завжди з нами, Він пам’ятає, що нам найбільш необхідно. Пам’ятаймо слова сьогоднішнього Апостольського послання: «Надія ж не засоромить, бо любов Бога влита в серця наші Святим Духом, що нам даний» (Рим. 5:5).

Сьогодні, як ніколи, нам важливо проводити час не в наріканнях, але перебувати на молитві та свідчити своїм життям про віру, надію та довір’я до Бога. «Гляньте на птиць небесних: не сіють і не жнуть, ані не збирають у засіки, а Отець ваш небесний їх годує! Хіба ви від них не вартісніші?» (Мт. 6:26).

Вам також має сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Facebook Auto Publish Powered By : XYZScripts.com