Проповідь на 8-му неділю по Зісланню Святого Духа

Кожному із нас доводилося відстояти чергу, коли в натовпі ми були голодними, спітнілими, виснаженими, злими на себе і на всіх навколо. Апостол Матей, розказуючи про чудо помноження хліба, показує нам, що навколо Христа був також великий натовп людей. В Євангелії ми чули, що навколо Ісуса знаходилося біля п’яти тисяч чоловіків, не враховуючи дітей та жінок. Можемо тільки здогадуватися скільки там було люду.  За цілей день перебування біля Ісуса, вони втомилися та зголодніли.

Учні звертаються до Ісуса, щоби Він відіслав натовп, бо день добігає кінця, а найближче селище знаходиться на чималій відстані, люди ослабнуть на шляху та проголодаються, якщо залишаться на довший час. Адже вони цілий день слухали животворяще слово Ісуса. І Христос говорить Своїм учням: «Не треба їм відходити: дайте ви їм їсти» (Мт. 14:16). Проте, як вони можуть нагодувати такий великий натовп людей, чоловіків, жінок та дітей, коли в них самих тільки п’ять хлібів та дві рибини? І тут ми бачимо виклик Христа до Своїх учнів, і виклик Христа до кожного із нас. Звичайно, що таке чудо може здійснити тільки один Бог; але тільки тоді, коли ми будемо співдіяти такому чуду відкритістю наших сердець і відкритістю наших рук, вклавши в нього все те, що в нас є.

Христос не сказав до учнів: «Відкладіть та залиште собі те, що потрібно, а залишок віддайте людям, віддайте те, що залишилося». Він сказав: «Візьміть все, що у вас є і віддайте все»…

Дорогі брати і сестри, а чи не говорить сьогодні до нас Господь, коли ми забезпечені, заможні та благополучні. Коли день за днем ми чуємо про голод, бідність, про тисячі голодних смертей? Чи не говорить до нас тоді Господь, чи не стукає до наших сердець, чи не змушує пробудитися нашу совість, дивлячись на терпіння інших людей, наших із вами ближніх? Христос говорить і завжди говорив до кожного із нас, говорив просто та лагідно: віддайте те, що у вас є і надайте Мені можливість діяти дальше: не просіть Мене про здійснення чуда, коли ви самі можете зробити те, що потрібно…

Апостоли могли зробити досить мало: вони могли віддати тільки п’ять хлібів і дві риби, проте ми можемо зробити досить багато, слід тільки поділитися своїм достатком та можливостями. Якщо б тільки наші серця були відкритими до потреб інших, якщо б вони плекали діяльну любов до ближнього, а не залишалися кам’яними та глухими, то б і голоду не було у світі, не було б війн, переслідувань та розрухи.

Сьогоднішнє Євангеліє говорить до кожного із нас: гляньте навколо, погляньте на кожну людину, котра голодує; кожну людину, котра є безпритульною: кожну людину, котра перебуває в горю та біді, і запам’ятайте: що всі ці люди – це наша відповідальність, їхній голод, їхня безпритульність, їхня бідність – це результат нашого благополуччя, нашого багатства, нашої відмови поділитися, роздати і просто дати.

Задумаймося над словами Христа: «Дайте ви їм їсти» (Мт. 14:16). І, якщо б ми глянули навколо себе, на потреби інших людей, котрі голодують, котрі безпритульні, котрі не мають нічого, або просто на сусіда, на ближнього, котрий часами такий самотній, потребує підтримки, потребує дружби, тоді б ми змогли виконати завіт Христа, тоді б ми змогли гордо зватися християнами.

В своєму житті ми зустрічаємося з різними викликами, різними людськими потребами, різними труднощами та бідами. Тож давайте розпочнімо допомагати  іншим, навчімося віддавати все, що маємо в руки Божі, щоби прийняти назад примноженим та благословенним. Амінь.

Вам також має сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Facebook Auto Publish Powered By : XYZScripts.com