Помилуй нас, Ісусе, Сину Давидів…

Проповідь на 7-му неділю після Зіслання Святого Духа

Можемо собі тільки уявити, який натовп супроводжував Ісуса Христа, що до Нього неможливо було і приступити. Серед цього натовпу знаходяться двоє сліпих, які не могли побачити Ісуса, але вони бажали бути біля Нього, бажали якось докричатися до Нього. Сліпці кричали: «Помилуй нас, Ісусе, Сину Давидів». Ці їх слова перегукуються із рядками псалма: «Помилуй нас, о Господи, помилуй! Бо надто ми наситилися зневаги. Надто наситилася душа наша глузування ситих, зневаги гордих» (Пс. 123:3-4). Саме через їхню настирливість та віру вони отримали зцілення.

Христос зцілює сліпців не тільки силою Своєї молитви, але через їхню віру. Ці два сліпці не бачили тих чудес, які здійснив Ісус. Вони не бачили й самого Ісуса, але в їхньому серці була віра в те, що Ісус може їх зцілити, тому на Його питання: «Чи віруєте, що Я можу це зробити?» (Мт. 9:28), вони Йому відповідають: «Так, Господи» (Мт. 9:28). І, як наслідок, вони стають зрячими.

В цьому сьогоднішньому євангельському читанні мені б хотілося звернути нашу увагу на питання віри: віри цих двох сліпців та нашої віри, зокрема.

Господь говорить сліпцям, а втім, говорить і нам: «Нехай вам станеться за вашою вірою» (Мт. 9:29). Віра розкриває очі сліпим, дає слух глухим, виганяє бісів, переносить гори та спонукає нас прощати.

На прикладі сліпців ми бачимо, що наша віра не залежить від гостроти нашого фізичного зору. Вона походить із глибини серця. Тілесна сліпота цих євангельських сліпців не були на заваді, щоби побачити істину. Навіть, якщо наші очі можуть стати слабкими, будуть потребувати окулярів, або перестануть, взагалі, бачити, то наша віра зможе подолати слабкий зір та тілесну неміч, бо Господь ніколи не полишає тих, хто в Нього вірує.

Наша віра – це той зв’язок між нами та Богом. Іноді віра може бути тоненькою як нитка, але великі мости починали будуватися також із тонкої нитки. В старі часи, коли хотіли збудувати міст над проваллям прив’язували тоненьку ниточку до стріли, коли та перелітала на іншу сторону, то до нитки прив’язували мотузку котру перетягували на протилежний беріг за допомогою нитки, за мотузкою канат та ланцюг, які ставали основою майбутнього мосту. Крокуючи готовим мостом, будівельники згадували, з якої тонкої нитки розпочиналося все.

Можливо, наша віра на сьогоднішній день є слабкою та тоненькою, як нитка. Проте найслабша віра стає достатньою для великого початку, бо помножена на труди та наполегливість вона швидко зміцнюється. Хоча наша віра є слабка, але вона також є великою цінністю, бо вона створює зв’язок між душею та Ісусом.

Сліпці, котрі йшли за Ісусом Христом звернулися до Нього та отримали те, про що просили. Напевно, що за земне життя Ісуса, Він вчинив чимало чудес, але окремі Його чуда залишилися в церковній пам’яті для нашого повчання. Частіше за все ми приходимо в Храм з якоюсь потребою і кожен із усіх сил хоче, щоб його прохання сповнилися.

Чому ж ми часто просимо, а не одержуємо того, про що просимо? По-перше, тому, що в нас немає достатньої віри в те, що Господь може зробити це. Господь чекає до тих пір, поки наше бажання одержати те, про що просимо посилиться до такої міри, що ми зрозуміємо, що жодна людина на світі нам не зможе допомогти, окрім Господа. Якщо ця віра заповнить все наше єство, а при цьому наша молитва не ослабне, то Господь відгукнеться на нашу віру. Він нам дасть те, про що ми просимо в той момент, коли ми дозріємо для того, щоби прийняти від Нього цей дар.

Сьогоднішній євангельський уривок є важливим для кожного із нас. Завжди є так, що коли ми чогось у Господа просимо, молимося, але коли цього не одержуємо, то відразу відступаємо. Замість того, щоби бути витривалими у вірі та своїх проханнях, ми зупиняємося та розчаровуємося.

Ці два сліпці показують нам ту настирливість, наполегливість, можна сказати, що навіть впертість у своїх проханнях. Буває так, що Бог не дає нам відразу те, про що ми просимо, щоби ми самі зрозуміли чи нам дійсно воно потрібне. Якщо дійсно ми потребуємо того, про що просимо, то стіймо твердо у вірі та будьмо наполегливими у наших проханнях.

Просімо Бога так наполегливо, як ці євангельські сліпці. А Він завжди відповість на наше прохання.