Неділя всіх святих

vsi-svatiКожен день нашого церковного календаря присвячений пам’яті якомусь святому. Проте сьогодні Церква згадує Всіх Святих. Всіх, хто проживали у різних кінцях світу і аж до сьогоднішнього дня. Всіх тих, про яких ми нічого не чули і яких ми не знаємо, але яких знає і пам’ятає Господь.

Празник Всіх Святих набув особливого шанування у ІХ столітті за часів імператора Лева VІ Мудрого (866-912). У нього була дружина Феофанія, яка вела благочестиве життя та була віддана справах християнського милосердя. Після її смерті імператор задумав на її честь побудувати її храм, але від церковної влади він отримав відмову.

Тоді імператор звів храм на честь Всіх Святих, щоби, вшановуючи всіх прославлених і не прославлених на землі святих, щорічно серед них вшановувалася б і цариця. Пізніше імператрицю було канонізовано, а її пам’ять згадується 16 грудня за юліанським стилем.

Дехто з істориків вважає, що саме з цього часу в цей день вшановували не тільки тих, хто поніс мученицьку смерть, але Всіх Святих незалежно від того, чи була прийнята мученицька смерть, чи – ні.

Про день Всіх Святих можемо сказати, що це день пам’яті «невідомого святого». У Старому Завіті читаємо: «Господь сказав Мойсеєві: «Промов до всієї громади синів Ізраїлю і скажи їм: Святими ви мусите бути, бо я – святий, Господь, Бог ваш» (Лев. 19,1-2). Те ж саме читаємо і в Євангелії від Матея: «Тож будьте досконалі, як Отець ваш небесний досконалий» (Мт. 5,48). В Євангелії від Івана знаходимо такі слова: «Нову заповідь даю вам, щоб ви любили один одного! Як я був полюбив вас, так любіте і ви один одного» (Ів. 13,34). Христос вказує нам, яким чином можна виконати Його Заповідь, яким способом можна здобути святість. Ісус промовляє до кожного з нас: «Я дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене» (Ів. 14,6).

Здається, все зрозуміло, але як показує практика, що в нас досить багато ілюзій щодо християнської досконалості. Хтось сказав такі слова: «Якщо ви думаєте, що жити християнським життям легко, то ви ніколи ним не жили». Загальна ілюзія стосовно християнського життя полягає у переконанні, що воно практично не відрізняється від життя нехристиянського. Як ми звикли говорити: нічого не вкрав, нікого не вбив, до Церкви ходжу раз на тиждень… і на загальне переконання саме і в цьому полягає християнське життя.

Проте сьогоднішнє Євангельське читання говорить нам: «Кожний, отже, хто визнає мене перед людьми, того і я визнаю перед моїм Отцем небесним. Хто ж мене зречеться перед людьми, того й я зречусь перед Отцем моїм небесним» (Мт. 10,32-33). Слова Христа: «…хто визнає мене перед людьми», – це питання стилю життя. Чи ми своїм життям свідчимо про те, що визнаємо Христа?Як ми розмовляємо поміж собою, чи вживаємо слова російськомовного походження? Чи говоримо неправду, наклепи і при цьому оправдовуємо себе, але я ж кажу правду? Як і на що ми витрачаємо гроші? Яку мету ставимо перед собою? Чи визнаємо Христа, беручи участь у богослужіннях, особистій молитві. читанні Святого Письма?

Чи визнаємо ми Христа на місці праці, відпочинку, під час нашої повсякденної праці та роботи, за яку ми отримуємо заробітну плату? Як ми ставимося до своїх співпрацівників, сусідів? Як ми поводили себе вдома, у родині, серед своїх близьких та серед наших ближніх?

Хочемо ми того, чи ні, але своїм життям ми свідчимо або не свідчимо про Бога. Ми завжди робимо крок або в сторону Бога, або в протилежну сторону від Нього. Можемо оправдовувати себе, що деякі ситуації як наблизити нас до Бога, так і віддалити від Нього. Все залежить тільки від нас самих.

Ми святкуємо пам’ять Всіх Святих. Це ті, які зуміли всі обставини свого життя використати так, щоб жити досконало, свято. Вони не мали ні кращих, ні гірших умов від нас. Вони жили серед таких обставин, які дав їм Господь. Він посилав їм усе, щоб у обставинах щоденного життя вони змогли дійти до святості. Так само Господь послав нам і наше життя.

Господь посилає нам кожну людину, дає нам працю, родину, друзів, щоби в конкретних умовах свого життя ми могли засвідчити свою віру.

Один місіонер, який кілька років провів у китайській в’язниці, говорячи про зречення святого Петра, сказав: «Усі святі є грішниками, але не усі грішники є святими. Різниця у тому, що святі визнають свої гріхи, каються в них і докладають зусиль, щоби їх не повторювати. Грішники не лише не визнають своїх гріхів, зазвичай, вони їх просто не бачать».

Гріховність та схильність до гріха буде в нас до кінця нашого життя, але за допомогою Божої Ласки ми можемо навчитися боротися із гріхами та спокусами. керувати своїми бажаннями.
Коли ми у своєму житті бачимо гріхи, але рідко очищаємо свою душу у Святій Тайні Покаяння, то цим ще більше ображаємо Бога.

Згадуючи сьогодні Всіх Святих, навчімося із прикладу їхнього життя довіряти Богові та покладатися на Нього, а Бог Своєю ласкою та Провидінням Святого Духа допоможе нам зробити все, що потрібно для нашого спасіння.

Вам також має сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Facebook Auto Publish Powered By : XYZScripts.com