Як допомогти рідній людині відновити свою віру, не відкинувши назавжди від Бога

Люди, котрі повертаються до своїх старих звичок, віддаляючись все далі й далі від Христа, не бажають, щоби ми говорили їм про їхні гріхи та хиби. Всі наші намагання привести їх до Святої Тайни Сповіді наражаються на ще більший спротив, небажання розпочати нове життя.

Коли ми бачимо, що хтось із наших рідних зазнав краху у боротьбі із гріхом, то не потрібно нагадувати їм про це. Єдиним нашим завданням у цій ситуації буде: підбадьорювати їх, а не осуджувати. Наше осудження може тільки нашкодити та привести до того, що людина втратить надію і розпочне ще більше грішити. Звичайно, що корисним буде: християнське спілкування, молитва, читання Святого Письма, прослуховування християнської музики, розмови на теми гріха та упадку, але тільки в тому випадку, коли ми прагнемо пройти з цією людиною весь її шлях – від упадку до зцілення.

Ми повинні всі свої сили налаштовувати на виправлення її життя. Замість того, щоби дати людині довгий список кроків, котрі вона повинна самотужки робити, ми повинні запропонувати зустрічатися для спільної молитви, читання Біблії та спільного проведення часу. Важливо усвідомити, що людина не може справитися зі своїми проблемами та гріхами самостійно. Гріх процвітає, коли ми духовно ізольовані. Єдність у спільноті надає захист проти нападів ворога та немочей тіла.

Всі ми добре розуміємо важливість фізичної гігієни, яка корисна не тільки для нашого здоров’я, але і для того, щоби від нас не відсахнулися інші люди. Коли ми будемо тримати себе в чистоті, то швидкий душ тільки допоможе нам зберегти цю свіжість. Те ж саме відбувається і в духовному житті. Важливо допомогти усвідомити нашій рідній людині не так глибину її падіння, як глибину Божого милосердя та любові.

Коли ми беремо участь у процесі духовного відновлення людини, то повинні молитися, щоби Господь показав нам глибину та важливість нашої місії. Особливо просити про відважність та чуттєвість, розуміння та підтримку. І нехай Святий Дух направляє кожного із нас, коли ми будемо прагнути відновити того, хто програв в духовній битві.

І важливо зуміти, підібрати та встановити розумні межі в тому, щоби «не дбати про тіло задля похотей» (Рим. 13:14). Тут потрібно зробити усе, щоби не допускати наших дорогих перебувати у самотності, їхати кудись одним, слід періодично зв’язуватися з ними, щоби знати про їхній стан. Для людей, котрі впали і не можуть самостійно вийти з влади гріха, важливо знати, що поруч є хтось, хто розрадить, підтримає, простягне руку допомоги.

Не забуваймо і про розваги: ходімо в походи, граймо в ігри, сміймося та радіймо життю. Відновлення – це особливий час, щоби згадати приповідку: «Веселе серце – ліки добрі; а дух прибитий висушує й кості» (Прип. 17:22).

І, наостанок, наберімося терпіння. Духовне падіння – це результат процесу, це шлях до відновлення та розуміння свого стану.

Фото ілюстративне, створене: Free-Photos із сайту: Pixabay