Дари Волхвів
У євангелиста Матея ми знаходимо опис події народження Ісуса: «Коли Ісус народився у Вифлеємі Юдейськім, за днів Ірода царя, мудреці прийшли в Єрусалим зо Сходу і спитали: «Де цар юдейський, що оце народився? Бо ми бачили його зорю на сході й прийшли йому поклонитись» (Мт. 2:1-2).
Юдеї, перебуваючи у вавилонському полоні, відкривають релігійним мислителям Сходу Біблію та віру в Єдиного Бога. Саме від них вони дізнаються про древнє пророцтво, яке буде супроводжуватися певними ознаками: Вавилонська зірка сповіщає про прихід Месії. «Зійде бо зірка з Якова, здійметься берло з Ізраїля, боки Моавові потрощить, і розгромить всіх синів Сета» (Чис. 24:17). Того ж самого часу пророк Даниїл пророкує про точну дату народження Месії: «Сімдесят седмиць призначено для твого народу і для твого святого міста, аж доки не буде кінець злу, не запечатають гріх і не спокутують беззаконство, та поки не буде приведено вічну справедливість, покладено печать на видіння та на пророків і помазано святе над святими. Тож знай і зрозумій: від виходу слова, щоб відбудувати Єрусалим до Помазаного князя – сім седмиць» (Дан. 9:24-25). Про ці пророцтва знали всі навколо. Воно також було відоме і самому царю Іроду.
Первосвященики та книжники тлумачать Іроду пророцтво Месії: «Ти ж, Вифлеєме-Ефрато, занадто малий єси, щоб бути між тисячами Юди. З тебе вийде мені той, хто має бути Володарем в Ізраїлі; його походження із давніх-давен, з днів споконвічних» (Міх. 5:1). Цар Ірод прагне першим дізнатися про місцезнаходження Царського Немовляти. Він досить ретельно випитує волхвів, прикриваючись лукавим прагнення віддати Йому честь та поклін.
Волхви повідомляють царя, що зірка стала видимою на небі ще до народження Того, Кого вони шукають. Коли ж волхви вийшли з Єрусалиму, зірка знову освітила їм дорогу і привела до будинку, де в той час знаходилася Матір Божа, Немовля та праведний Йосип: «Увійшли до хати й побачили дитятко з Марією, матір’ю його, і, впавши ниць, поклонились йому» (Мт. 2:11)
Ми не знаємо ким були ці волхви, з якої саме країни вони прийшли поклонитися Христу. В євангелиста Матея знаходимо позитивні відгуки про волхвів. Вони – це ті погани, які прийняли Христа, на відміну від обраного народу, який не розпізнав Христа та не визнав у Нього свого Спасителя та Бога.
Євангелист Матей використовує термін «μάγοι» (маги, чарівники). В античній літературі існує два пояснення цього терміну. По-перше, це ті люди, котрі відносилися до вавилонських жреців-астрологів. По-друге, це ті люди, котрі відносяться до перських зороастрійським жреців.
З ІІ століття батьківщиною волхвів вважається Аравійський півострів, пов’язуючи їх з старозавітними пророцтвами про поклоніння іноземців месіанському Царю Ізраїля: «Царі Таршішу й островів принесуть дари, царі Шеви й Севи дадуть гостинці. Йому поклоняться всі царі, усі народи йому служитимуть. Він бо спасе вбогого, що кличе, і бідного, і того, що допомоги не має. Над бідним він змилується і над нужденним, і урятує душі бідних» (Пс. 72:10-13).
В VII столітті персидський цар Хосров ІІ Парві завойовує Палестину, знищуючи всі Храми, окрім Вавилонської Церкви Різдва Христового, бо в ній знаходилися фрески, на яких волхви були зображені в персидському одязі.
Прийшовши до Дитята Ісуса, волхви «впали ниць, поклонились йому; потім відкрили свої скарби й піднесли йому дари: золото, ладан і миро» (Мт. 2:11). Кожен із цих дарів собою щось символізував. Так золото було принесено Ісусу як Юдейському Царю, ладан – як Богу, миро – як Спасителю, Який став Сином Людським і повинен був в майбутньому перенести безліч страждань.
Поклонившись Ісусу, «попереджені вві сні до Ірода не завертати, пустились іншою дорогою у край свій» (Мт. 2:12).
Ці дари волхвів Божа Мати зберігала ціле Своє життя. Незадовго до Свого Успіння Вона передала їх Єрусалимській Церкві, де вони зберігалися до 400 року. Пізніше дари були принесені візантійським імператором Аркадієм в Константинополь, де їх помістили в храмі Святої Софії. На сьогоднішній час вони зберігаються в монастирі святого Павла на Афоні.
