Чи хочемо ми йти за Ісусом?
«І прикликавши народ разом із своїми учнями, сказав їм: «Коли хтось хоче йти за мною, хай зречеться себе самого, візьме на себе хрест свій і йде слідом за мною» (Мр. 8:34).
Сьогодні Святе Письмо ставить кожному із нас найважливіше запитання: «Чи хочеш ти йти за Ісусом?». І очікує нашої відповіді. Якою ж вона буде?
Звичайно, що більшість з нас відгукнеться і відповість: «Так». Адже ми ходимо на Святу Літургію, багато молимося, читаємо Святе Письмо, робимо правильні вчинки, допомагаємо іншим, даємо милостиню. Цим самим ми показуємо, що хочемо іти слідами Господа. І це є дуже добрим початком на дорозі до Христа.
Чи хочемо ми насправді йти за Ісусом?
Слова: «коли хтось хоче», мають перетворитися для нас не на рішення, а на наше найпалкіше бажання. І першим кроком має стати наше пізнання та визнання істини. Другим – наша воля повинна погодитися і прийняти те, що ми обрали. Третім – аж тоді, коли Божа благодать подіє у нашому житті, коли почне перемінювати нас, ми зможемо почати «хотіти» та «бажати» іти за Христом і виконувати усе те, чого прагне від нас Господь.
Від бажання до наслідування Христа
Коли наше життя наповниться Христом, тоді ми зрозуміємо чого прагнемо «бажати». Наш шлях переплететься з Його дорогою, ми бажатимемо зректися себе, взяти свій хрест і йти за Ісусом.
Чи бажаємо ми цього?
Усі ми бажаємо бути любленими і можемо поділитися своєю любов’ю з іншими. Усі ми бажаємо чути добрі й лагідні слова, і можемо дарувати їх іншим. І ми маємо пам’ятати, що тільки справжня любов Христа, наслідування Його прикладу любові, вимагає бажання безкорисливої та жертовної любові. У цьому полягає досконалість любові!
Коли наше життя наповнюється Христом
Зрештою, ми покликані любити, навіть не замислюючись про ціну чи вимоги, які християнська любов ставить перед нами. А якщо піти ще далі, ми покликані любити навіть те, що є болісним і важким, коли цього хоче Бог. Його воля, безперечно, включає в себе вчинки жертовності. І зрештою справжня любов бажає навіть цього.
Сьогодні роздумаймо над цим найважливішим запитанням: «Чи хочемо ми іти за Ісусом, чи готові та чи бажаємо прийняти — і навіть полюбити — усе, що з цього випливає?». Зробімо свій вибір, а Бог помістить це бажання у наше серце. Скажімо: «Так» Йому та Його Хресту. Будьмо вдячними за те, що Він зробив для нас.
Молитва:
«Мій жертовний Господи, я хочу бажати Твого Хреста. Я хочу досягнути такої міри любові, за якої прагнутиму цілковито віддати себе Тобі, не рахуючись із ціною, і навіть бажати тих вчинків, які вимагають великої жертовності.
Ти беззастережно прийняв Свій Хрест із любові до нас. Допоможи мені наслідувати Твій досконалий приклад».
Ісусе, я довіряю Тобі.
