Церква та татаро-монгольське панування
Із знищенням Києва татарами в 1240 р. настає новий етап в історії Церкви на руських землях. Як згадує європейський мандрівник, францисканець Джованні Пляно де Карпіні, який проїздив через місто кілька років після походу хана Батия на Київ, у місті майже нічого не вціліло. Під час ординської навали безслідно зник і київський митрополит – Йосиф. Таким чином Київська Церква залишилася без свого очільника, а про нового київського митрополита Кирила з’являється згадка в 1243 р. у Волинському літописі. Він до 1250 р. не мав офіційного підтвердження своїх прав на митрополичий престол від патріарха константинопільського.
Після знищення Києва татарами залишатись у місті було небезпечно, а тому митрополит київський вирішив переїхати до більш безпечного Суздальського князівства на півночі. Проте наприкінці життя Кирило повернувся до Києва. Його наступник на митрополичому престолі – грек Максим, будучи чужинцем, намагався триматися якомога далі від татар, а тому в 1299 р. переніс митрополичу столицю з Києва до Володимира над Клязмою, що стало важким ударом для Київської Церкви.
Назар Петрів
Короткий нарис історії УГКЦ