Археологія Різдва

rizdvo_1Два Вифлеєма

Канонічні Євангелія дуже коротко оповідають про дитинство та юність Господа Ісуса Христа. Таке розташування породило безліч фантастичних текстів, відомих як «гностичні євангелія» або апокрифи.

Тому давайте помандруємо на Святу Землю, щоб дізнатися про події, пов’язані з Різдвом і дитинством Спасителя. Але куди їхати в першу чергу?


Напевно, відразу до Вифлеєму, адже Різдво відбулося саме там. Але, виявляється, що Вифлеємів є два: один – на півночі, в Галилеї, недалеко від Назарета, в якому жили Обручник Йосип і Діва Марія; другий – на півдні, в Юдеї, (таких міст, з подібною назвою, знаходиться в Ізраїлі чимало). Де ж народився Христос?

Тому нам потрібно зупинитися і звернутися до історичних документів того часу – текстів перепису населення, яку в усіх своїх провінціях, (Юдея і Галилея були в ті часи римськими провінціями) проводив Рим. Наказ про перепис, що міститься в папірусі № 904 з Британського музею (відноситься до 104 році по Р. Х.), говорить нам про цю практику римлян. У ньому міститься вказівка до кожного жителя, який проживає на території Римської імперії: «Гай Вібій Максим, префект Єгипту [говорить]: Бачачи, що прийшов час для перепису населення, ми визнали за необхідне змусити всіх тих, хто з якої-небудь причини перебуває за межами своєї провінції, повернутися в свої власні будинки, щоб привести у виконання звичайний закон про перепис…», – оскільки Йосип Обручник, як ми знаємо з Святого Письма, походив з роду Давида, він повинен був відправитися саме на південь, до Юдеї, до Вифлеєму, де народився і цар Давид.

Чи археологічні дані підтверджують факт, що Спаситель народився саме у Вифлеємі? Вифлеєм вивчений набагато гірше, ніж Назарет або Капернаум. Прямих археологічних даних, що підтверджують народження Христа у Вифлеємі, немає. Але є факт живого церковного переказу про місце народження Спасителя вже з часів мученика Юстина Філософа (близько 150 року), який писав у «Розмові з Трифоном – юдеєм»: «Коли в Вифлеємі народилося Немовля, оскільки Йосип не міг знайти нічліг в цьому селі, він зайняв місце в якойсь печері неподалік від села; і поки вони були там, Марія народила Христа і поклала Його в ясла, і тут знайшли Його волхви, що прийшли з Аравії».

Стародавні автори повідомляють, що при імператорі Адріані в печері Різдва був влаштований язичницький храм Адоніса. Проте, завдяки цьому, було збережено для наступних поколінь місце народження Христа. Зараз над печерою розташована базиліка Різдва. Перша згадка про неї ми знаходимо в записах автора, відомого як пілігрим з Бордо (IV століття). Це ж підтверджує відомий церковний історик Євсевій Кесарійський, згідно з яким цариця Олена «спорудила Богу два храми: один при печері народження, інший на горі вознесіння, бо Еммануїл (з нами Бог) благоволив народитися для нас під землею, і місцем тілесного його народження євреї визнають саме Вифлеєм. Тому цариця прикрасила цю священну печеру, а потім ту ж саму печеру вшанував своїми приношеннями і імператор Константин, до щедрот своєї матері приєднавши золоті та срібні дари і різні завіси».

Місце, де народився Ісус, ніколи не було оскаржене. І блаженний Єронім, і Павич Ноланський в IV столітті підтверджують, що Вифлеємська печера під нинішньої церквою Різдва була визнана місцем Різдва Христа – ще в першому столітті. А Єронім, відомий перекладач Біблії на латинську мову, переїхав до Вифлеєму у 385 році і жив в печері, що притикається до гроту Різдва, тридцять п’ять років, до самої своєї кончини. В апокрифі «Протоєвангеліє Якова», другого століття, містяться про печеру Різдва як місце народження Спасителя такі ж самі відомості. Оріген в III столітті писав, що печера у Вифлеємі і ясла в ній були «знамениті в цих місцях навіть серед людей, далеких від віри, так як саме в цій печері… Ісус… був народжений».

У 1934 році у Вифлеємі проводилися розкопки під керівництвом археолога Вільяма Харві, а з 1948-го по 1951 рік – францисканських Вартових Святої Землі. Приблизно метром углиб під теперішньою підлогою була виявлена прекрасна мозаїчна підлога, яка може відноситися і до первісної церкви, збудованої царицею Оленою, а, можливо, датована V століття, оскільки підлога розташована вище рівня вихідних підстав, які підтримували колони церкви Костянтина. Олена побудувала восьмикутну будівлю, яка поєднувалася з базилікою.

Храм, в наші дні, зустрічає гостей Вифлеєму, побудований візантійським імператором Юстиніаном (527-565). У Середні століття були внесені деякі зміни, наприклад, закрита арка над сучасними прямокутними дверима – входом в храм, істотно їх зменшила. Раніше вхід був таким великим, що в часи окупації Вифлеєму арабами в храм міг запросто в’їхати вершник на коні.

«Проблема Назарету»

Якщо Вифлеєм – місце Різдва Христового, то Назарет, відомий насамперед тим, що там сталося чудо Благовіщення (див. Лк. 1,26-38). Туди ж повернулося Святе Сімейство після втечі до Єгипту (див. Мт. 2,23). Тут Ісус провів Свої юні роки, і тут же, в синагозі, звучала Його перша проповідь (див. Лк. 4,16-27). Сьогодні в Назареті знаходиться три християнських храми: православний і два католицьких.

Почитання Назарета як святого місця простежується завдяки записам пілігримів з IV століття (Етерія, IV століття; Пілігрима з П’яченців, 570 рік; Аркульфа і Віллібальда, VII століття). Назва його походить від єврейського слова «нецер» – гілка, так називали себе нащадки Давида, пам’ятаючи пророцтво: «І вийде паросток із пня Єссея, і вітка виросте з його коріння» (Іс. 11,1). Саме в цьому слові ключ до розуміння фрази: «оселився в місті, що зветься Назарет, щоб збулося сказане пророками, що Назорей назветься» (Мт. 2,23). Адже в Старому Завіті ніде не говориться про Месію – назорея, а ось про гілки говориться. Тому – «Гілка назветься».

Проте в археології, в останні роки ведеться запекла дискусія, так званої «проблеми Назарета I століття». Деякі археологи стверджують, що розкопки на місці сучасного Назарета фіксують юдейське поселення тільки з кінця I-II століття н.е.. Існування ж Назарета в епоху Ісуса ставлять під сумнів тому, що про нього не згадується ні в Талмуді, ні Йосипом Флавієм. Чому ж такі важливі історичні джерела про нього не говорять?

Назарет був крихітним передмістям столиці Галилеї – Сепфорис, розташованого в п’яти кілометрах від нього. Жителі Назарета, в своїй більшості селяни, дрібні ремісники і торговці, числом не більше 300 чоловік, ходили в Сепфоріс на роботу, тому що в Назареті її просто не було. Можливо, в Сепфоріс ходив на заробітки і Йосип, беручи з собою свого названого сина.

Археологічні розкопки в Назареті XX-XXI століть, розкопки францисканця Б. Багатті 1955 року, коли була побудована нова католицька церква Благовіщення, дають нові відомості про це місце: Назарет часів Ісуса був маленьким сільськогосподарським поселенням з безліччю виноградних пресів, маслочавилень, печер для зберігання зерна і цистерн для води і вина. Виявлені приміщення, вирубані в скелі, ймовірно нижні господарські поверхи. Деякі з цих будівель, розташовані під церквою Благовіщення і церквою святого Йосипа, древнім переказом зв’язуються з двома будинками: один – Йосипа, другий – батьків Діви Марії, де і відбулося Благовіщення. Печера, що знаходилася під будинком Діви Марії, називається «гротом Благовіщення». Зараз там розташований католицький вівтар з написом на престолі: «Тут Слово стало плоттю».

Навряд чи авторів Талмуда або знаменитого Йосипа Флавія могло зацікавити село з населенням в 300 душ, де робили вино і масло, жили теслі і селяни. Про незначність Назарета в очах сучасників свідчать і слова Натанаїла з Євангелія від Йоана: «…А що доброго може бути з Назарету?» (Йоан. 1,46).

Перша в Назареті церква, мабуть, була споруджена Йосипом Тиверіадським, знатним юдеєм, який навернувся в християнство і який одержав від рівноапостольного Костянтина привілей будувати церкви в Галилеї (про це пише Епіфаній Кіпрський). Однак Багатті опублікував знахідку зі своїх розкопок під підлогою церкви Благовіщення, яка свідчить про те, що візантійському храму передувала ще одна релігійна споруда. Виходячи із стилю і структури, Багатті датує їх третім століттям і вважає, що будівля була синагогою, потім стала християнським храмом (рідкісний випадок, зазвичай синагоги не переробляли в церкви).

Є в Назареті інші місця, на які варто звернути увагу. Згідно з переказами (перша письмова згадка знаходиться в апокрифах апостола Якова близько 140-170 років) архангел Гавриїл вперше звернувся до Діви Марії, коли Вона йшла до джерела. Це джерело існує і понині. Над ним в IV столітті був споруджений храм. Він згадується в описах паломництва Аркульфа, монаха з Галлії (670), і російського ігумена Даниїла (1106). Церква неодноразово руйнувалася і перебудовувалася, але джерело продовжує діяти.

Нинішній храм Архангела Гавриїла побудований в 1750 році на руїнах церкви часів хрестових походів і зараз є важливим місцем християнського паломництва.

За матеріалами: http://www.nsad.ru/

Вам також має сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Facebook Auto Publish Powered By : XYZScripts.com