Великий Піст- шлях християнина

Час Великого Посту – це повчальний, сумний, трагічний час в нашому християнському календарі. Дні його розпочинаються із Прощеної Неділі, коли ми просимо прощення у всіх і всіх прощаємо. Це період наповнений молитвами, особливими богослужіннями, духовними та тілесними подвигами.

Водночас, час Великого Посту – це наше приготування до найбільшого празника Христового Воскресіння. До цієї великої події ми готуємося заздалегідь: відводимо більше часу для молитви, сповіді, відвідуємо богослужіння, вправляємося у добрих ділах, читанні Святого Письма, зберігаємо Святі Заповіді, втікаємо від всього грішного та лукавого.

Великий Піст нагадує нам про ті дні, котрі Ісус Христос провів у пустині, готуючись до Своєї проповіді. Страсний Тиждень – це остання неділя Посту, котра нагадує нам про страждання, хресну смерть та поховання Ісуса Христа. Кожен із нас, кожен християнин, як послідовник та вірний учень Ісуса Христа, має пройти тим шляхом, котрим пройшов наш Спаситель.

Коли Христос покликав нас у лоно Своєї Церкви, коли ми прийняли Хрещення й Миропомазання, коли Божественне світло торкнулося наших сердець, ми відчули незвичайну радість, ми стали дітьми Бога, бо Господь скріпив наші духовні та тілесні сили.

На цьому наш шлях не закінчився. Ми пішли за Христом дальше. Пішли шляхом учительства, коли ми мали оправдати вкладене Богом довір’я, поширюючи Христову науку. І тут ми, як у свій час апостоли, як і Сам Христос, зустріли різноманітні випробовування, труднощі, перешкоди. Інколи ми навіть засинали чи ставали байдужими у хвилини душевних випробувань.

Для того, щоби перемогти гріх, щоби укріпити у своєму серці добро, нам потрібно іти дальше за Христом не тільки до Гетсиманського Саду. Нам потрібно йти за Ним і в дім первосвящеників Анни та Каяфи, і в преторій до Понтія Пилата, і навіть почути такі страшні слова: «Розіпни, розіпни Його!».

Йти і не боятися, бо дальше шлях приведе нас на Голгофу, щоби разом із Христом ми розіп’яли своє тіло із пристрастями та гріхами. На цьому шляху ми також повинні пережити і поховання разом із Христом. І тільки після цього розпочнеться воскресіння нашої душі. Тільки тоді настане торжество добра в наших серцях.

Важкий це шлях, сповнений випробувань та перешкод, але це єдиний шлях нашого спасіння. І нам потрібно йти дальше. Йти, не звертаючи увагу на зневіру та відчай, не тільки від своїх ближніх, але і від гріховних звичок. Іноді ми не будемо знати, що нам робити. Іноді нам буде видаватися, що ми забуті, відкинені Богом. Проте нам потрібно йти дальше, тримаючись Христового шляху, йти мужньо і безстрашно на Голгофу, йти навіть до самого поховання із Христом, і тоді Господь зішле нам Свою Божественну благодать, скріпить наші немічні сили, допоможе подолати гріховні пристрасті та гріхи, насадить добрі звички, котрі допоможуть нам досягнути вічного життя у Христі нашім Господі та Спасителі.

Вам також має сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *