Роздуми про Таїнство Євхаристії

Evharistiya_1Господь наш Ісус Христос після вознесіння залишив нам чимало дарів: Хрещення, через яке ми омиваємося від гріхів та стаємо Божими дітьми; Євангелія, котре вказує нам шлях до спасіння; Таїнство Сповіді, завдяки якому ми позбуваємося гріха. Дорогими для нас є: хрест Христа, на котрому Ісус Спаситель світу звершив справу нашого відкуплення.

Проте найціннішим і найдорожчим даром стає Пресвята Євхаристія. Це дар над усіма дарами, бо в ній показана безмежна любов Ісуса Христа до всіх нас. Про євхаристію можемо сказати, що вона, як сонце, зігріває, освітлює та живить Христову Церкву. Хто не знає Євхаристії, той не знає суті християнства.

Сьогодні ми звершуємо торжество Пресвятого Тіла та Крові Христа. Кожного дня на вівтарях в Храмах цілого світу звершується Пресвята Євхаристія. Приймаючи Христа до своєї душі, кожен із нас одержує силу, зцілення та поживу. В одному зі своїх послань до молоді святий Папа Іван Павло ІІ сказав такі слова: «Піти на Святу Літургію – означає піти на Голгофу, щоб зустрітися з нашим Відкупителем».

В Євангелії від Івана ми читаємо такі слова Ісуса: «Працюйте не на ту їжу, яка проминає, лише на ту їжу, яка залишається на життя вічне, – яку як дасть вам Син Чоловічий, бо його Бог Отець назнаменував» (Ів. 6,27).

Постає питання: «Яку участь ми маємо брати в Святій Літургії?». Відповідь на це дає нам святий Падре Піо: «Як Божа Матір, як святий Іван та побожні жінки на Голгофі, люблячи та співстраждаючи».

Для людей, які не вірять, котрі дивляться на християн, що беруть участь в Євхаристії, що приймають Святе Причастя, може видатися, що це така гра, магія. Проте для людей, котрі розуміють суть Євхаристії – це найцінніший дар.

Через Причастя Тіла та Крові Христа Бога, християни повинні сповнитися любов’ю до Бога та свого ближнього. На жаль, автоматично цього не відбувається. Нехай не допустить Господь, щоб ми приймали Святе Причастя чисто формально. Апостол Павло гостро попереджає християн перед негідним Причастям Тіла та Крові Господнім: «Тому хто буде їсти хліб або пити чашу Господню недостойно, буде винний за тіло і кров Господню. Хай, отже, кожний випробує себе самого і тоді їсть цей хліб і п’є цю чашу. Бо той, хто їсть і п’є, не розрізняючи Господнього тіла, суд собі їсть і п’є. Ось чому у вас багато недужих та хворих, а чимало й умирають. Якби ми самі себе осуджували, то нас би не судили. Коли ж Господь нас судить, він нас тим поправляє, щоб не були ми засуджені зо світом» (І Кор. 11,27-32).

Праведний Іван Кронштадський своїх духовних дітей повчав так: «Спочатку людина причащається живою вірою, з почуттям любові та благоговінням, а потім через підступи диявола може причащатися лицемірно не Тіла та Крові, але за своїми помислами та маловір’ям хліба та вина. Сутність Тайн – дух та життя».

Як бачимо, Причастя виключає формальне й суто механічне ставлення до нього. «Господь спасти нас без нас самих не може», – навчає святитель Кирило Олександрійський.

Якщо ми протягом довгого часу не підходимо до трапези Господньої, тобто не причащаємося, то поступово ми впадаємо в духовну байдужість, нечутливість та й, з рештою, наша душа починає жити в пеклі вже до смерті нашого тіла. В давнину найстрашнішим покаранням для християнина було відлучення від Причастя, а в наш час більшість християн, хоча і відвідують Літургію, самі себе відлучають від Причастя. Коли духівник свідомо комусь забороняв приймати Таїнство Євхаристії, то відлучений це так і розумів, що його карають.

Господь створив видимий та невидимий світ для Своєї великої любові. Також і Своєю любов’ю Господь забажав спасти всіх людей від гріха та смерті. «Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним» (Ів, 3,16). Господь не відразу після гріхопадіння наших праотців звершив подвиг відкуплення. Люди поступово через числення випробовування та скорботи повинні були прийти до усвідомлення своєї гріховності та своєї потреби у Спасителі. Продовж кількох тисячоліть путівником до Христа був Закон Божий. Лише раз на рік первосвященик міг увійти до Святая Святих Єрусалимського Храму й там наодинці предстояти перед Богом та молитися за народ.

В Новому Завіті Господь дає можливість кожній людині не лише увійти до Святая Святих, але й самій стати живим Храмом. «Хіба ж не знаєте, що ваше тіло – храм Святого Духа, який живе у вас? Його ви маєте від Бога, тож уже не належите до себе самих» (І Кор. 6,19), – навчає апостол Павло.

Під видом Хліба та Вина у Таїнстві Євхаристії ми маємо можливість приймати Самого Христа Бога. «Чаша благословення, що ми благословляємо, хіба не є причастям Христової крови? Хліб, що ламаємо, не є причастям Христового тіла?» (І Кор. 10,16), роз’яснює апостол Павло християнам Коринту, які сумнівалися в цьому.

Живий істинний Богочоловік Ісус Христос, чекає нас в Пресвятій Євхаристії. Він завжди готовий допомогти усім: старим, молодими, тим, хто є узалежненими від алкоголю чи наркотиків, безробітним, батькові чи матері, дитині, юнакові чи дівчині – кожному, хто попросить Його про допомогу. бути з Христом, розмовляти з Ним, споживати Його Тіло та Кров – ось те, що мали б ми робити. Стараймося якнайчастіше приймати цю небесну поживу, щоби вона стала для кожного із нас ключем спасіння, який відкриває небо та відвертає від нас Божий гнів.

Для цього багато не потрібно. Достатньо повірити Ісусу та довіритися Його любові. Амінь.

Вам також має сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *