Людино де ТИ ???

Починаємо час Великого Посту, період духовної мандрівки, завдяки котрій прагнемо оздоровити наші відносини з Богом, з ближніми і з самими собою. В цей день в церквах на літургії читається Євангеліє де йдеться про прощення образ ближнім, без чого ми неможемо отримати прощення гріхів від Отця Небесного, про піст, і про збирання небесних скарбів. Згідно з цим Євангельським читанням, християни мають благочестивий звичай просити цього дня один в одного прощення гріхів, знаних і незнаних образ.

Навернення до Бога починається з того, що кожен мусить дати собі відповідь: яким є моє ставлення до Бога, до ближнього та до самого себе. Перше питання, яке Бог ставить впалому людства, було питання: “Адаме, де ти?”. У ці дні ми також маємо спитати себе: “Де я?”.


Ізраїльтяни вирішили покинути Єгипет, коли зрозуміли що рабство та єгипетська неволя є злом. Неволя єгипетська – це символ неволі людини, котра піддана якимось пристрастям: чи то гніву, чи нечистоті, чи захланності, чи скупості, чи обмовам, чи осудам. Блудний син також повернувся до свого рідного дому, щойно після того, як увійшов у себе, застановився, як низько він опустився.

У ці дні ми прагнемо також застановитися над собою, увійти в себе, щоб краще пізнати, де ми є. Але перш, ніж почнемо цю працю, нинішнє Євангеліє каже нам звернути нашу увагу на наші відносини з ближніми. Коли захочемо пережити добре великодню сповідь і отримати від Господа прощення наших провин, мусимо також бути готовими простити іншим їхні провини і просити пробачення за те зло, яке ми самі завдали нашим ближнім.

Коли перші люди згрішили, їм стало соромно і страшно, як це і буває з усіма, хто чинить лихе. Замість того, щоб отримати досконалість, рівну Божій, як вони того хотіли, вийшло навпаки – розум їх затьмарився, їх стала мучити совість і вони позбулися душевного спокою. Все це відбулося тому, що вони пізнали на власному досвіді що таке зло, через гріх вони поєднавлись із ним. Гріх настільки перемінив людей, що, коли вони почули голос Бога в раю, то зі страху та сорому сховалися між деревами. Так само будь-який гріх віддаляє людей від Бога. Але Бог, з Свого милосердя, став закликати людей до покаяння, тобто щоб вони зрозуміли свій гріх, зізналися в ньому перед Господом і попросили пробачення. Бог нам завжди готовий простити наші незчисленні провини, тому й сподівається від нас, що й ми будемо охоче прощати нашим ближнім.

Як бачимо, наслідки гріхопадіння виявилися величезними і тяжкими. Люди позбулися райського блаженного життя. Світ, затьмарений гріхом, змінився: земля з тих пір стала насилу давати урожай на полях, разом з добрими плодами, стали рости бур’яни; тварини стали боятися людини, стали дикими і хижими. З’явилися хвороби, страждання і смерть. Але, найголовніше, люди, через свою гріховність втратили найближче і безпосереднє спілкування з Богом. Гріх став причиною страждань, хвороб, скорбот і самої смерті. Тому боротьба з гріхом – це головний подвиг на шляху до Бога.

Вступаючи в період Великого посту, спробуємо, браття і сестри, стати терпеливими один для одного. Чим ближче ми підходимо до Царства Небесного, тим більше наближаємося до живого Бога і один до одного.

Прощати гріхи ближнім — це закон Євангелія, це веління Самого Господа. “Якщо ви, — говорить святе Євангеліє, — прощатимете людям їх провини, то і вам простить Отець ваш Небесний, а якщо не прощатимете людям провин їх, то і Отець ваш не простить вам провин ваших”. Так і в молитві Господній, яку нам дав Сам Бог, ми просимо: “І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим”. Тільки у взаємному смиренні, взаєморозумінні і всепрощенні можливо для людини знайти душевний мир і вступити на шлях покаяння, наближаючись до Бога.

Ворожнечу між нами породжує гріх, з яким необхідно боротися. Як часто на шляху всепрощення зустрічається багато перешкод. Головна з них — наша самолюбність і гордість.

Усвідомлюючи це, відкиньмо з свого серця усілякі образи, і від душі пробачмо наших ближніх і тоді справді зможемо гідно прийняти Боже прощення у Святій Тайні Сповіді.

Стараймося, дорогі брати та сестри, у ці спасительні дні Великого посту, намащувати наші голови згідно сьогоднішнього Євангелія, пахучими маслами правдивої побожності, любові до ближнього, доброчинності до потребуючих, вмиваймо обличчя наших душ від злих помислів та лукавого діла і від нечистоти, яка затемнює наші душі, і будемо здержуватися не тільки від м’ясних страв, але й від гріхів, будемо щиро каятися і переносити терпіння разом із розп’ятим Спасителем, тоді, напевне, наш піст буде прийнятний і Богові милий.

Вам також має сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Facebook Auto Publish Powered By : XYZScripts.com