Прповідь на п’яту неділю Великого Посту

Неділя Марії Єгипетської

Дорогі у Христі брати та сестри, за тиждень до страсних мук та страждань Спасителя, Церква здійснює пам’ять преподобної Марії Єгипетської. Всі ми знаємо, яким непростим було її життя. Ми знаємо, як вона провадила своє життя до того часу, поки не зустріла Бога. І знаємо, що з нею відбулося потім, як вона силою свого покаяння, силою пізнання Бога, силою своїх молитов та щирих сліз, досягнула такої святості. Це великий приклад для усіх нас, щоби ми не лінувалися, а духовно трудилися та досягали успіхів у постійній боротьбі із гріхами.

Боротися потрібно завзято й ревно: багато трудитися, багато молитися, багато постити, багато плакати, щоби розплатитися за наші незліченні гріхи й отримати прощення – той надзвичайний дар Господньої любові. Прощення дається кожному із нас, але приймають його тільки ті, хто глибоко й щиро каються. І тут нам розкривається велика тайна: хто прийшов до Бога від своїх великих гріхів, той досягнув великої святості. І це ми бачимо із життя Церкви: апостол Павло, колишній гонитель та вбивця християн, отримавши прощення, стає ревним та безстрашним проповідником Христової науки. Та й сьогоднішня наша свята, преподобна Марія Єгипетська, колишня блудниця, отримавши прощення, здобуває таку чистоту, перед якою не може встояти преподобний Зосима, котрий все своє життя тільки те й робив, що молився та постив.

Як бачимо, чим святішою стає людина, тим краще та ясніше вона бачить свої гріхи. Тому впродовж усього посту ми молимося: «Господи, дай мені побачити мої прогрішення». І друга частина цієї молитви: «… і не осуджувати брата мого». Ось і все, що нам потрібно: бачити свої гріхи та нікого не осуджувати. Коли людина наближається до Бога, вона починає бачити себе такою, якою є насправді. А всі ми знаємо, якими ми є.

Ми бачимо, як багато людей приходять у Храм Божий, щоби розв’язати свої проблеми. Проте зіткнувшись з якоюсь перешкодою, вони навіть не підозрюють, що зупиняють їх ані люди, ані обставини, а Сам Господь. Господь звертається до нашого серця, стукає до нашої душі, закликає нас до покаяння та виправлення, бо так сильно любить нас. Намагаючись декілька разів зайти у Божий Храм, преподобна Марія, запитує себе: «А що ж не пускає її?». І відразу розуміє, що ані люди, ані вузькі двері, ані натовп, не пускають її у Храм Божий, а гріхи. Сила Божа не допускає грішницю торкнутися святині. Тоді Марія стала молитися, каятися та просити у бога прощення за все своє життя. Потрібна була тільки одна мить, щоби вона зрозуміла, наскільки її життя переповнене гріхами, пристрастями, пороками. І Господь чує її благання про прощення, й допускає увійти у храм, щоби торкнутися Свого Хреста. З того часу у її серці зароджується вдячність. Вона повертається до ікони Матері Божої, перед якою молилася, й каже: «Від тепер все моє життя належить Тобі! Тепер Ти провадь мене».

Ми часто просимо Бога, що Він дарував нам щастя, здоров’я, розрадив та потішив нас. І Господь вислуховує нас, бо любить. А ми, отримавши бажане, відходимо, забуваючи подякувати Йому. А ще починаємо жаліти самі себе, що нічого у нас не виходить: ані молитва, ані піст, ми не можемо побачити своєї гріховності, не можемо підібрати щирих слів для молитви. І замість того, щоби продовжувати вправлятися у чеснотах, ми починаємо занепадати духом. Важко є нам, але не легше було й Марії Єгипетській. Господь провадить її у пустиню, де вона 17 років продовжує свою боротьбу із пристрастями, як з дикими тваринами. І тільки через роки тяжкої праці й боротьби вона отримує полегшення. Але і після цього не перестає ще завзятіше трудитися.

Кожен із нас може стати святим тільки тоді, коли буде працювати над собою, трудитися щодня і не лінуватися. Ми часто задумуємося над високим, забуваючи, що потрібно розпочинати з малого. Просто потрібно намагатися прощати своїх ближніх, любити їх, допомагати потребуючим, розвеселяти засмучених. Ми повинні поважати один одного: старші хай благословляють молодших, а молодші хай слухаються старших, живуть у смиренні, послуху та любові. З таких елементарних речей слід розпочинати своє духовне життя

 Сьогодні, в 5 неділю Великого посту, коли зовсім мало залишилося до Христового Воскресіння, ми чуємо Євангеліє про те,  як Ісус говорить Своїм учням, що «Оце йдемо в Єрусалим, і Син чоловічий буде виданий первосвященикам та книжникам, і засудять його на смерть, і видадуть його поганам, і насміхатимуться з Нього, й уб’ють, і по трьох днях Він воскресне» (Мр. 10:33). Почувши такі слова Спасителя, найближчі Його учні, Яків та Іван, просять Ісуса: «Дай нам, щоб ми сиділи один праворуч, другий ліворуч Тебе у Твоїй славі» (Мр. 10:37). Ісус, вислухавши їх, відповідає: «..хто з-між вас хоче стати великим, хай буде вам слугою, і хто з-між вас хоче бути першим, хай буде рабом усіх» (Мр. 10:43).

Ці слова, дорогі у Христі брати та сестри, відносяться й до нас. Адже ми є тими послідовниками Христа, тому маємо усім допомагати, не вивищуватися, не гордитися своїми дарами й талантами, бути смиренними. Тоді люди, далекі від Бога, зможуть побачити всі ці наші добрі якості, добрі діла, й прославляти Його.

Ісус готується розпочати шлях страждань та мук, закликаючи нас не тільки спостерігати за Ним, а бути реальними учасниками, але не так, як Яків та Іван. Ці два учні Христові завжди були сповнені віри в Господа, належали до найближчих учнів, перебували з Ісусом на горі Преображення, відчули Божу благодать та бачили велич Христа. І все ж турбуються про свою першість у Христовому Царстві після Його славного Воскресіння. Вони, ніби не чують, що Христос говорить про майбутні муки та страждання, а відразу прагнуть бути поруч із Ним у Царстві.

Те ж саме відбувається із нами. Ми не бажаємо тихо й смиренно нести свої хрести, а відразу прагнемо потрапити в Царство Небесне. Забуваючи, що Христос приходить у наш світ для того, щоби хресними стражданнями спасти всіх нас та подати рятівний хрест.  І цей хрест, котрий Він дає нам, це не просто те, що ми з наріканнями та скаргами називаємо своїм «хрестом», а Його Хрест, на якому Він помер за наші гріхи.

Вам також має сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *