Проповідь на Неділю 30-ту по Зісланні Святого Духа

Сьогодні, дорогі брати та сестри, ми чуємо Євангеліє від Луки. Чудове читання, котре вказує, що нам слід робити, а чого треба сторонитися, щоби осягнути вічне життя.

«Один знатний спитав Ісуса: «Учителю благий, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне?» (Лк. 18:18). В інших євангелистів ми знаходимо схожу історії. Євангелисти також пишуть про молодого юнака, можливо він мав уже якусь владу, був у певну міру свого зростання впливовим, знатним. Він приходить до Ісуса з таким питанням.

Хтось його звинувачує у тому, що він хоче Ісуса вколоти, зловити на чомусь. Проте його цікавить істину. Він – багатий, має всього вдосталь, але відчуває, що є ще щось, чого він не може зрозуміти. Є щось, від чого він залежний, щось таке, що не дає йому бути повністю щасливим.

Він приходить до Ісуса, бо чув від інших про Нього. І називає Його не просто Учителю, Наставнику, але Учителю благий, Учителю добрий. І запитує: «… що мені робити, щоб успадкувати життя вічне?». Він досліджує. Він запитує, цікавиться.

«А Ісус озвавсь до нього: «Чому мене звеш благим? Ніхто не благий, хіба один Бог» (Лк. 18:19). Ісус не відразу реагує на питання цього юнака. Він, ніби закликає його розібрати з тим питанням, а ким є Ісус для нього самого.

Тоді Христос продовжує: «Ти заповіді знаєш: не перелюбствуй, не вбивай, не кради, не свідкуй ложно, шануй свого батька і матір» (Лк. 18:19). Тобі дано заповіді. Дотримуйся їх і досягнеш чогось у своєму житті. І тут для нас виникає велика спокуса: більш-менш дотримуйся заповідей і будеш спасенний, а чи цього достатньо, щоби отримати вічне життя? Ми маємо бути перед Богом бездоганними у своїх думках, вчинках, у своєму житті. І тут ми розуміємо, що це неможливо. І тоді Ісус говорить: «Я ж прийшов, щоби взяти ваші гріхи на Себе. Я помру за вас і ваші гріхи».

Опис заповідей ми знаходимо на самому початку Святого Письма. У книзі Виходу ми бачимо перелік заповідей, котрі мають стати основою нашого із вами життя: «Шануй твого батька і матір твою, щоб довголітній був ти на землі, що Господь, Бог твій, дасть тобі. Не вбиватимеш. Не чужоложитимеш. Не крастимеш. Не свідкуватимеш ложно на ближнього твого. Не зазіхатимеш на дім ближнього твого; не пожадатимеш жінки ближнього твого, ані раба його, ані рабині його, ані вола його, ані його осла, ані чого-небудь, що належало б ближньому твоєму» (Вих. 20:12-17).

І далі дуже уважно слухаємо: «Коли ж увесь люд спостеріг грохіт грому та блискавки і трубний гомін і гору димучу, затремтів од страху і затримався оддалік. І сказали Мойсеєві: «Ти говори до нас, і ми слухатимемо, а Бог нехай до нас не промовляє, а то повмираємо». Сказав Мойсей до людей: «Не бійтесь; це лише щоб випробувати вас, прийшов Бог, та щоб острах його постійно був з вами, щоб ви не грішили. І поставали люди оддалік, а Мойсей приступив до темної хмари, де був Бог» (Вих 12:18-21).

Це неймовірний момент. Він згодом повториться у книзі Второзаконня. Тут ми бачимо, як люди відмежовуються від Бога. Тобто хай Мойсей буде нашим посередником, бо ми дуже боїмося Бога. Через свій страх ми навіть не хочемо говорити із Богом, чути, що Він буде говорити. Хоча Мойсей і заспокоює їх, нагошуючи, що Бог добрий, що Він тільки хоче їх випробувати. Проте люди бачать, що Бог могутній і далі бояться Його.

Ісус говорить, що так не має бути, що виконання заповідей – це не подачка Богові, це не щось таке, що має нас відгородити від Бога. Ось я виконав заповіді. І все. Нам здається, що ми можемо виконати усі ці заповіді. Проте, насправді, ми не бажаємо служити Богові, ми не хочемо Його слухати, нам невідомо чи хочемо ми Його пізнавати, до кінця ми не любимо наших ближніх, ставимося до них, як ставимося. І заповіді використовуємо, як таке, щоби якнайшвидше виконати і позбутися.

Христос навіть не перераховує усі відомі заповіді, але тільки ті, котрі торкаються ближнього. «Той же відповів: «Все це я зберіг змалку» (Лк. 18:20). Євангелист Лука згодом підкреслить, що цей юнак говорить неправду. І, якщо він порушив хоч одну заповідь, то він порушив увесь закон. Саме дотримування заповідей має нас формувати, має нас вчити бути учнями Ісуса, відшліфовувати характер християнина.

«Почувши те Ісус, сказав до нього: «Одного ще тобі бракує: продай усе, що маєш, і роздай бідним, і будеш мати скарб на небі; тоді прийди і йди слідом за мною» (Лк. 18:21). Ісус йому показує, що він говорить неправду. Бо, якби він говорив правду, якби любив ближніх, якби не крав, то був би уже вільним. А він живе у достатку, а навколо нього куча людей, котрі ледве виживають, то про яку любов до ближнього може бути мова.

«Глянув Ісус на нього й мовив: «Як тяжко тим, що багатства мають, увійти в Царство Боже!» (Лк. 18:24). Усі ми є дуже багатими. І Господь звертається не тільки до цього юнака, але і до нас. І цікаво є те, що Він ніколи не засуджує багатство. Він не говорить, що не можна мати більше. Господь благословляє наше багатство і пригадує нам, щоби ми перевіряли себе чи ми занадто на це не опираємося.

«Легше пройти верблюдові крізь вушко в голці, ніж багатому ввійти в Царство Боже» (Лк. 18:25). Якщо ми нічого не будемо робити зі своїм багатством, не допомагатимемо іншим, то потрапити у Царство Небесне буде нам просто неможливо. Нам слід свої думки, своє серце, своє життя прив’язувати тільки до Бога. Не боятися Бога, не втікати від Нього. І тоді наше серце дуже швидко побачить Його і йтиме Його дорогою.

«А ті, що слухали, сказали: «Хто ж тоді може спастися?» (Лк. 18:26). Люди зробили гарний висновок, наголосивши, що хто ж тоді спасеться? Вони не сказали: «Ого, то тільки багаті не спасуться. Як добре, що я спасуся, бо я бідний». Вони добре зрозуміли слова Ісуса. Бо тут йдеться про наші ресурси, про те, що кожен із нас чимось володіє. В кожного із нас є більше, ніж одна пара взуття. Більше, аніж один комплект одягу. Тому не можливо нікому спастися. Згідно цього усі ми є приреченими.

Ісус відповідає: «Неможливе в людей, можливе є в Бога» (Лк. 18:27). Будьмо спокійні і тримаймося тільки Бога. Будьмо біля Нього і ми перебудимо Голгофу. Будьмо з Ним і ми спасемося і отримаємо життя вічне. Нам потрібно жити біля Ісуса і своїми ресурсами допомагати іншим. Живімо з Христом і з Ним помираймо. Тримаймося нашого Бога і слідуймо за Ним. Бо у Ньому спасіння. У Ньому Життя Вічне.

Зображення ілюстративне: Freepik