Помилуй нас, Сину Давидів

Для нас є повчальною віра двох сліпців. Їхнє неустанне і невідступне прохання про зцілення і помилування. Вони не вмовкаючи взивають: «Помилуй нас, Сину Давидів» – визнаючи Христа за Месію, Котрого очікував єврейський народ. Коли Господь зайшов в дім, вони не відходили від Нього в надії, щоб одержати те, про що просять. Тоді Господь, бачачи їхню віру, і, бажаючи показати цю віру народові, питається їх: «Чи вірити, що я можу зробити це». І вони відповідають: «Так, Господи». І він, щоб показати, що тим, хто вірує все можливо, доторкнувся до їхніх очей і сказав: «По вірі вашій хай буде вам». І вони прозріли. Ось, яка сила віри і її значення для нашого зцілення.

Віра є силою нашої душі, котра пересуває гори, тому, хто вірує все можливо. І для нас із вами, дорогі мої, в наші дні сила благодатної віри не зменшилася. І до нас Господь близький і завжди готовий по нашій вірі виконати наші прохання. І в наші дні Господь говорить до нас: «Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам. Кожний бо, хто просить, одержує; хто шукає, знаходить; хто стукає, тому відчиняють» (Мт. 7: 7-8). Бо Господь сказав нам: «Я з вами по всі дні аж до кінця віку» (Мт. 28:20).


Яка велика сила віри. Який дорогоцінний скарб – мати таку щиру, тверду, несумніваючу віру в Христа, через яку можна отримати різні блага від Подателя усіх добродійств – Господа Бога. Кожен із нас отримував від Господа, якщо ми приступали до Нього з щирою вірою і щирим покаянням, – різні блага душевні і тілесні. Християни, які живуть завжди у вірі і у всіх своїх потребах звертаються до Господа, можуть твердо сказати і засвідчити, що за їхньою вірою Господь здійснює в них самих безчисленні чуда своєї благодаті і сили, що вони долають усі скорботи і ворожі наступи диявола, які налягають на душу, виліковують свої душевні і тілесні немочі, перемагають страсті, очищуються від скверни гріхів, отримують таку силу, якої ніколи раніше не мали.

Але, якщо таким великим добром є віра, то чому не всі неї володіють, чому не всі стараються отримати такий скарб, найдорожчий від усіх скарбів цього світу. Чому ж в нашому світі все більше і більше зустрічається невірних, ніж вірних? Та тому, що Господь готовий дати усім Свої скарби, всім тим, хто усердно бажають і шукають. Багато людей не мають віри через своє незнання і через те, що не шукають і не просять її щиро у Бога, тому що віра є даром Божим. Інші не мають віри через свою гордість, тому що навернулися всім своїм розумом і всім своїм серцем до світу і до свого тіла, а не до Бога і Його святого Закону, – не дорожать вірою, вважаючи її чимось маловажним, без чого можуть легко обійтися, не очищують свої серця щирим покаянням: бо віра не може перебувати в нерозкаяному серці. Тому щира, тверда, нелицемірна віра дається в заслугу людині, і заради неї Господь подає безчисленні блага.

Ось чому Господь Ісус Христос шукав віри в людях і через їх віру прощав їхні гріхи, чинив чуда, виліковував різні хвороби, воскрешав мертвих, таку саму владу дав і своїм апостолам, які виліковували хворих, воскрешали мертвих, очищали прокажених.
Крім того Євангелія нинішнього дня говорить нам, що Господь проходив містами і селами, навчаючи і проголошуючи скрізь Царство Боже, зцілюючи у людях всяку неміч і хворобу. Як бачите, дорогі во Христі, що Господь, Цар неба і землі, трудиться, ходить по селах та містах, щоб спасти людей. А буває так, що ми самі для себе не хочемо потрудитися, для свого особистого спасіння.

Він проповідував людям царство правди, миру, любові і вічного блаженства, навчаючи їх відвертатися від царства гріха і диявола, а ми добровільно підпадаємо під гріх і порок, прив’язуємося до земних речей і благ, тоді, коли повинні серцями своїми навертатися до господа, повинні частіше підносити свої очі до неба, і до Бога, і більше турбуватися про спасіння нашої душі, яка найдорожча за все на світі. Навіть, якщо ми попали в диявольські сіті, і тілесно, і душевно страждаємо, то повинні якнайшвидше прийти до Небесного Лікаря душ у тіл наших, Який один може подати допомогу в наших потребах.

Отже, як нагадує нам сьогоднішнє Євангеліє, сліпці були сліпими лише тілесно, а ми, маючи здорові тілесні очі, страждаємо сліпотою сердечних очей. Життєва суєта і турбота, а також скорботи та печалі цього світу і всі гріховні бажання та почуття затьмарили наше серце, і ми хворіємо сліпотою внутрішньою, яка набагато страшніша за сліпоту тілесну. Тому завжди повинні взивати до Джерела нашого життя, Господа нашого Ісуса Христа, єдиному і вічному Лікарю наших душ і тіл.
Знаємо, що Господь всюди є присутній та любить перебувати в особливий спосіб в людській душі, але не входить в них насильно, хоча і всемогучий, але чекає на наше запрошення, бо не хоче порушувати свободи, яку дарував людині. Святитель Феофан Затворник говорить: «Хто відкриває себе вірою, того наповняє Бог, а хто закрився безвір’ям в того не входить хоча і близько нього є». Просімо Господа, щоб дарував нам сильну віру, щоби Він не залишав нас без Своєї благодаті.

Вам також має сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Facebook Auto Publish Powered By : XYZScripts.com