5 способів створити вдалий зв’язок після шлюбу

wedding«Дорогенька, тішся цими метеликами в животі, бо після шлюбу буде тільки гірше». Ти вже це колись чула? Скільки то вже подруг нарікали, що після весілля партнер перетворився на співмешканця? І хоча твій коханий інший, однак маєш сумніви: чи залишиться все так само уже з обручкою на пальці?

Ось п’ять принципів, які допоможуть зберегти вашу любов і дозволити їй квітнути й після шлюбу.

1. Будьте на позитиві. «Радуйтеся завжди у Господі; знову кажу: радуйтеся!»

Ми мали виходити вранці до праці й дуже спішили, бо знову заспали. Отож бігали по хаті, як ошпарені, на додачу розлилося молоко для дитини, і треба було ставити нове. Коли я вже вдягнула малу і сама була готова виходити, виявилося, що Радек знову десь «втулив» ключі від машини. Я вже хотіла починати на нього кричати, але раптом у голові спалахнула червона лампочка: «Стоп! Навіщо? Хіба ключі знайдуться швидше, якщо я буду до нього немила?» Отож я широко всміхнулася, й ми разом почали шукати. Знайшли за 30 секунд. Це наш патент, що його ми взяли з однієї з весільних листівок. Хтось поділився з нами секретом своєї бабці: «Треба часто усміхатися, цілуватися та обійматися!».

(Моніка та Радек, 4 роки у подружжі).

2. Завжди закохуйтеся наново! «Не майте жодних боргів ні у кого, крім боргу взаємної любові»

Робочий день насправді був жахливим. Цілу ніч мені снилися жахіття, на ранок прокинулася в поганому настрої. Я думала лише про те, що знову доведеться «споглядати» свого шефа. Хотіла розповісти про це Марціну, але він уже пішов на роботу. Занурена у власних чорних думках, увійшла до кухні й побачила полуничний джем на білій стільниці нашого столу. Спершу тиск трохи підскочив: «Ще з самого ранку маю за ним прибирати!» Схопила ганчірку, аж раптом зрозуміла, що Марцін намалював велике серце на столі тим джемом. Поряд були грінки і записка: «Смачного, суперменко!»

(Юстина та Марцін, 10 років у подружжі).

3. Плануйте «час для себе». «Будьте виконавцями слова!»

Здавалося, що коли ми поберемося й будемо жити разом, то будемо мати багато часу одне для одного. Виявилось, однак, що ранкова біганина виглядає так само, як тоді, коли я була ще незаміжньою, тільки тепер ми удвох бігаємо по хаті, збираючись на роботу, і не маємо ані хвилини одне для одного. Павел час від часу працює у другу зміну, отож після роботи ми бачимося не завжди. В деякі дні я маю заняття після обіду. Виявилося, що ми постійно якось розминаємося, зустрічаючись лише в ліжку увечері. Ми постановили це змінити: хоч би яка була пізня година, ми сідаємо за чаєм і присвячуємо кілька хвилин одне одному. Недільні ранки проводимо ліниво у ліжку, а якщо кудись вибираємося, то лише удвох. До свекра зі свекрухою їздимо допіру на обід.

(Марта і Павел, 2 роки у подружжі)

4. Дбайте про приємні дрібниці. «Хто вірний у найменшім, той і в великому вірний»

Спочатку знайомі трохи з мене глузували. Казали, що я — «типова дружина», яка чекає на чоловіка з роботи із гарячим обідом. Деякі подруги навіть радили, аби я не давала себе аж так «пригнічувати». Бувши дитиною, я думала, що коли знайду свого єдиного коханого, ми будемо, як дві половинки яблука; пролунає магічне «клац», і ми будемо жити довго й щасливо. Коли виросла, я зрозуміла, що любов — це процес. Нічого спільного з мріями знайти принца з казки, а далі вже буде тільки ледарювання десь на Багамах і коктейлі з пальмочками. Над стосунками треба працювати і хотіти щось дати від себе. І ці стереотипні обіди, що я їх готую для Каміля, — мій дар, який хочу йому дарувати. За це він віддячує мені розкішними сніданками, коли я повертаюся з нічних чергувань.

(Марися і Каміль, 5 років у шлюбі).

5. Не уникайте розмови. «Гнівайтеся, та не грішіте! Хай сонце не заходить над вашим гнівом».

Якщо сваримося, то через якісь дрібниці; в суттєвих речах ми згодні. Кожен конфлікт потрібно проговорити, від розмови не вдасться утекти. Знаємо, що, як чоловік і жінка, ми відрізняємося одне від одного; однак замість по‑дитячому змушувати себе вгадувати думки одне одного, ми розмовляємо, як дорослі люди. Найголовніший наш прнинцип: «Нехай не заходить над вами сонце у гніві». Це означає, що або ми «проговорюємо» справу одразу, того самого дня, або домовляємося, що порозмовляємо про це вранці наступного, створюючи своєрідне «перемир’я» на ніч. Бо кожен з нас може вже не прокинутися. А якби ми ось так заснули злі та розвернуті спинами одне до одного, то як потім другий з подружжя мав би з цим жити?

(Бася і Філіп, 22 роки у подружжі).

Катажина Осядло, Deon.pl 
Переклад: Марина Грицька Анненкова, СREDO

Джерело: CREDO

Вам також має сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Facebook Auto Publish Powered By : XYZScripts.com